Запуск місії Artemis-2, який запланований на ніч з 1 на 2 квітня, залежить від багатьох факторів. Один із них — сапалахи на Сонці. Тому науковці уважно стежать за космічною погодою.
Потужний спалах на Сонці напередодні місії
У той час як NASA готується до запуску Artemis-2, потужний сонячний спалах, що стався на початку цього тижня, знову привертає увагу до космічної погоди — і підкреслює непередбачувані ризики, з якими можуть зіткнутися астронавти за межами земної атмосфери.
Професор Кіт Райден, керівник дослідницької групи з космічного середовища та захисту в Суррейському космічному центрі Університету Суррея, поділився думками щодо того, що цей спалах означає для місії, й чому подібні події залишаються важкими для прогнозування. Його коментар також містить історичний контекст від запрошеного професора Суррейського космічного центру Клайва Дайєра, який працював над програмою Apollo: «Погода у Флориді, схоже, буде сприятливою для запуску Artemis-2, але космічна погода все ще може спричинити певні хвилини тривоги; наші інженери та науковці з Космічного центру Суррея пильно стежать за ситуацією. О 02:47 за UTC у понеділок, 30 березня, Сонце випустило потужний спалах класу X, який тривав годину. Хоча сам по собі цей спалах не становив прямої загрози для місії, вона нагадує нам про те, що може статися. Ми знаємо, що іноді такі спалахи супроводжуються викидами високоенергетичних радіаційних частинок, які можуть рухатися зі швидкістю, близькою до швидкості світла, і легко проникати крізь захисне покриття космічного апарата».
Високоенергетичні частинки та їхня небезпека
Спалах, що стався в понеділок, виник у східній частині Сонця, але очікується, що ця «активна область» найближчими днями стане дещо тісніше пов’язаною магнітним полем із Землею та Місяцем, оскільки вона продовжуватиме обертатися у бік західної частини. Це може сприяти тому, що утворені радіаційні частинки легше досягатимуть нас. Але, з іншого боку, ця активна область може просто зникнути, або в будь-який момент може з’явитися нова. Наразі ми просто не маємо інструментів, щоб передбачити, що станеться.
У серпні 1972 року, між запусками двох останніх місій Apollo (Apollo-16 і Apollo-17), дуже несподівано сталася велика сонячна буря. Фактично, у період з 2 по 11 серпня відбувся один із найбільших сонячних викидів частинок за всю історію космічної ери. Високоенергетичні радіаційні частинки можуть спричинити несправності в роботі комп’ютерів та електроніки, а також становлять загрозу для здоров’я космонавтів. Звичайно, інженери NASA та диспетчери місії вживатимуть численних заходів захисту, тестування та процедур, щоб мінімізувати ризик під час цього запуску. Однак кожна сонячна подія є унікальною, і наземні об’єкти не можуть повністю відтворити космічне середовище.
«Космічний центр Суррея наразі співпрацює з Європейською космічною агенцією (ESA) та Британською космічною агенцією над новим, надзвичайно компактним приладом для вимірювання високоенергетичних частинок (HEPI). Ми вже плануємо його розгортання на місячній орбіті у складі корисного навантаження CLAIRE на орбітальному апараті ESA Volatile Mineralogy Mapping Orbiter (VMMO). Таким чином ми прагнемо краще охарактеризувати небезпеку для майбутніх місячних баз, а також для Землі».
За матеріалами phys.org
