Супертайфун у Тихому океані породив незвичайне явище, яке вдалося зафіксувати з орбіти. Атмосферні гравітаційні хвилі від шторму піднялися крізь усі шари атмосфери й досягли мезосфери, де їх і вловили супутники. На знімках вони мають вигляд концентричних кілець, що розходяться від центру циклону.
Аномальна потужність шторму
У квітні 2026 року супертайфун Sinlaku перетнув північну частину Тихого океану і приніс сильні зливи та повені на Маріанські острови. Японська метеорологічна агенція надала йому статус «жорстокий тайфун», найвищий за японською шкалою інтенсивності, що приблизно відповідає п’ятій категорії за шкалою Саффіра — Сімпсона.
Метеорологи зазначили, що тропічні циклони такої інтенсивності так рано навесні в цьому регіоні трапляються вкрай рідко. Шторм швидко посилювався над відкритим океаном, і саме в цей час його вплив почав поширюватися вгору, у верхні шари атмосфери.
Хвилі від «гарячих веж»
Механізм утворення атмосферних гравітаційних хвиль пов’язаний зі структурою самого тайфуну. Вивільнення прихованого тепла поблизу ока циклону спричиняє потужну конвекцію і формування хмар, так званих «гарячих веж», які виростають вище за тропосферу і збурюють стратосферу та мезосферу над нею. Аналіз попередніх тропічних циклонів показав, що атмосферні гравітаційні хвилі найчастіше виникають якраз у моменти посилення шторму. Випадок із Sinlaku це підтвердив, за 24 години до отримання знімків він пройшов шлях від другої до п’ятої категорії.
Магазин від Universe Space Tech
Журнал Астероїди і Комети №1 2026 (194)
До товаруГравітаційні хвилі в атмосфері не пов’язані з гравітаційними хвилями у просторі-часі. Це коливання повітряних мас, що виникають, коли атмосфера повертається до рівноваги після збурення, і поширюються подібно до кіл на воді.
Що побачили супутники
Нічний знімок, отриманий за допомогою приладу VIIRS, що знімає у видимому та інфрачервоному діапазонах, на борту супутника NOAA-20, зафіксував гравітаційні хвилі через явище атмосферного свічення мезосфери. Воно виникає, коли атоми й молекули, збуджені денним сонячним випромінюванням, вночі повертаються до нижчого енергетичного стану й випромінюють світло. На знімку хвилі утворюють майже повні кільця над центром тайфуну, що здивувало дослідників.
«Ми бачимо хвилі, що поширюються радіально і вгору, у формі конуса», — сказала Джоан Александер, старша наукова співробітниця приватної американської науково-дослідної компанії NorthWest Research Associates. За її словами, вітри у верхній атмосфері зазвичай розсіюють такі хвилі на шляху вгору, але відносно слабкі стратосферні вітри на широті шторму навесні 2026 року, схоже, дозволили їм зберегтися.
Додатковим приладом є атмосферний інфрачервоний зонд (AIRS) на борту супутника NASA Aqua, який зафіксував теплові сліди тих самих хвиль у стратосфері 13–14 квітня, що свідчить про тривалий вплив шторму на атмосферу.
Навіщо це вивчати
Практичне значення спостережень виходить за межі наукового інтересу. «Ми хотіли б використовувати атмосферні гравітаційні хвилі, щоб визначати, чи посилюється шторм, адже над відкритим океаном це особливо складно відстежити», — пояснила Александер.
Старша наукова співробітниця NorthWest Research Associate Лора Холт також наголосила, що процеси у стратосфері впливають на довгострокові прогнози погоди, зокрема на зимові умови у Північній півкулі. Такі хвилі від тропічних циклонів здатні сягати іоносфери та спричиняти великомасштабні коливання густини плазми, які порушують роботу супутникового зв’язку та радіокомунікацій.
Джерело: science.nasa.gov
