Супутник Landsat 8 зазнімкував незвичайну геологічну структуру в Австралії. На думку вчених, вона являє собою залишки стародавнього ударного кратера.
Близько 600 млн років тому, в едіакарський період, Земля була зовсім іншою. Суша нашої планети, яка лише нещодавно пройшла фазу глобального заледеніння (т. зв. Земля-сніжка), була здебільшого безплідною і млявою. Однак у дрібних морях процвітало безліч химерних м’якотілих істот.
Можливо, вони були знищені, коли астероїд, розмір якого становив приблизно 200–400 метрів, пронісся по небу і врізався в суходіл або мілководдя в районі того місця, де зараз знаходиться хребет Давенпорт на півночі Австралії. Хоча більша частина початкового ударного кратера зазнала ерозії, сліди зіткнення залишилися на шарах осадових і вулканічних порід.
3 лютого 2025 року супутник Landsat 8 зазнімкував місце стародавнього зіткнення, також відоме як ударна структура Амелія-Крик. Унаслідок цього утворилася каноеподібна западина завширшки близько 1 км і завдовжки 5 км. Аналіз супутникових знімків показує, що деформація регіональних гірських порід простягається приблизно на 10 км на північ і південь від ударного кратера, а на схід і захід деформація мінімальна.
Довга, вузька форма кратера і характер регіональної деформації — ознаки того, що астероїд вдарив під надзвичайно косим (малим) кутом. Удар астероїда під крутішим кутом, на кшталт того, що вбив динозаврів, залишив би глибший, симетричніший кратер і створив би підвищення в його центрі.
Інші ознаки зіткнення в Амелія-Крік залягають у прилеглих кварцитових породах. Починаючи з 1980-х років геологи виявили віялоподібні розломи, які пізніше були ідентифіковані як конуси руйнування. Такі структури утворюються тільки під час зіткнення, коли ударні хвилі пробивають гірську породу. Усі конуси руйнування розташовані у вигляді півмісяця, в основному на південь від кратера — ще одна ознака того, що астероїд вдарив під невеликим кутом.
Обсяг ушкоджень, спричинених ударом, незрозумілий, але вважається, що астероїди, які падають на Землю під малим кутом, завдають меншої шкоди, ніж ті, що падають під великим кутом. Малий кут означає, що об’єкт проходить через атмосферу Землі більшу відстань, спалює більше своєї маси й часто розбивається на дрібні частини перед зіткненням.
Хоча з планетарного погляду удар, імовірно, мав локальний характер, геологи зібрали докази того, що два інших більших зіткнення в едіакарський період могли мати набагато серйозніші й навіть глобальніші наслідки. Можливо, вони сприяли вимиранню загадкового класу істот під назвою акрітархи та спричинили глобальні зміни в хімії та кліматі океану.
За матеріалами Earthobservatory
