NASA використовувала супутники дистанційного зондування Землі, Landsat 8 та Landsat 9 для вельми незвичайної мети — вимірювання температури місячної поверхні. Спостереження були виконані під час місячного затемнення.
Нетипові дослідники Місяця
16 травня жителі Землі змогли побачити найдовше за три десятиліття повне місячне затемнення. Крім обивателів, астрономів та екіпажа МКС, за подією також стежили й космічні апарати — у тому числі й ті, які у звичайний час зайняті вивченням нашої планети. Мова про супутники Landsat 8 та Landsat 9, які перебувають на навколоземній орбіті.
Landsat 8 та Landsat 9 здійснюють регулярне знімання земної поверхні та відстежують усі зміни, які відбуваються. Але, як це часто буває в науці, згодом учасники групи супроводу місії придумали для апаратів завдання, яке не входило до їхньої початкової програми. Надихнувшись результатами астероїдної місії OSIRIS-REx, вчені вирішили залучити апарати вивчення термальних характеристик місячної поверхні.
Спостереження було вирішено проводити під час місячного затемнення. У момент, коли земна тінь починає закривати Місяць, температура її поверхні починає зменшуватися. Аналіз даних про швидкість й величину цього падіння можуть допомогти вченим дізнатися більше про властивості її матеріалу.
Підготовку операції значно спростило те, що хоч місія Landsat 8 та Landsat 9 цілком підпорядкована спостереженням Землі, щомісяця група управління польотами розгортає їх у бік Місяця. Ця операція потрібна для калібрування інструментів апаратів.
Зміна температури Місяця
На підготовку операції пішов місяць. 16 травня 2022 року Landsat 8 та Landsat 9 націлили свої інфрачервоні сенсори у бік Місяця. Під час подальших спостережень їм вдалося отримати зображення її диска з роздільною здатністю 60 км/піксель та побачити драматичні зміни температури місячної поверхні в момент затемнення. У середньому за годину вона зменшувалася на 100 градусів.
Найбільш очевидна причина швидкого падіння температури полягає в тому, що на Місяці відсутня атмосфера, яка утримує тепло. Але фізичні характеристики поверхні також є важливим чинником. За мільярди років космічного бомбардування він вкрився шаром дрібного кам’янистого пилу (реголіту). Мінімальні розміри частинок й низька щільність пилу також сприяють втраті тепла.
Цей фактор пов’язаний з іншим цікавим моментом, виявленим під час спостережень: кратери остигають повільніше, ніж матеріал, який їх оточує. Як приклад можна навести кратер Тихо. До затемнення він був холодніший, ніж його околиці. Але після того, як Тихо опинився в земній тіні, він втрачав тепло набагато повільніше. На думку дослідників, однією з причин різниці може бути те, що кратери містять менше дрібнозернистого пилу або їх дно складене з матеріалів, які краще проводять тепло.
Нагадаємо, що недавно обсерваторія SDO стала свідком сонячного затемнення.
За матеріалами https://earthobservatory.nasa.gov
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
