Сузір’я Рака не містить справді яскравих зір. Однак саме воно дало назву Північному тропіку Землі. І в ньому є кілька астрономічних об’єктів, які заслуговують на те, аби про них розповісти.
Зодіакальний Рак
Як стверджують астрологи, 22 червня Сонце увійде в сузір’я Рака. Чи, можливо, 21-го. Серед астрологів немає щодо цього єдиної думки. А от астрономи одностайні: у це сузір’я воно увійде тільки 21 липня, тобто лише за місяць.
Причини цього описані ось у цій статті, але коротко їх можна звести до того, що астрономи весь час дивляться на небо, а ось астрологи користуються для визначення положення астрономічних тіл малозрозумілими методиками, що застаріли ще 2000 років тому.
Проте не можна недооцінювати й силу традиції. Адже саме це сузір’я, яке астрологи вважають «темним» через відсутність яскравих зір, дало назву Північному тропіку Землі. Останній є уявною лінією, яка позначає найпівнічнішу широту, на якій Сонце може перебувати в зеніті.
Стається це під час літнього сонцестояння, яке відбувається 21–22 червня. Відкрили цей факт понад 2000 років тому, коли наше світило дійсно перебувало в цей час у сузір’ї Рака. Відтоді прецесія змістила цю точку відносно зір, самі кордони сузір’їв змінилися, але назва залишилася, хоча тепер і не відповідає фактичному стану речей. Під час літнього сонцестояння Сонце ще перебуватиме у Тельці й тільки наступного дня перейде до Близнят.
Загалом же, як і у випадку будь-якого сузір’я, в якому перебуває Сонце, кінець червня — дуже поганий час для спостережень. Рак просто ховається у променях нашого світила, його лише трохи можна побачити одразу після заходу Сонця над західним обрієм, але з огляду на тьмяність зір у ньому, побачити щось зараз практично неможливо.
Найкращий час для спостереження сузір’я Рака — зима. Тоді воно високо підійматиметься в небі всередині ночі. Однак знайти його буде непросто. Спочатку треба відшукати Близнят, потім — Лева, і вже між ними буде Рак.
Рак — сузір’я, відоме з античних часів, однак міфи описують його потрапляння на небо дуже стисло. Колись, коли Геракл бився з Гідрою, то їй на допомогу вилізло велетенське членистоноге. Однак герой переміг і його, а боги забрали обох чудовиськ на небо.
Цікаві зорі
Найчастіше найяскравішою зорею сузір’я є його α, а далі світимість зменшується від однієї літери грецького алфавіту до іншої. Однак у випадку Рака все максимально заплутано. Найяскравішою зорею є його β, яка має власну назву Альтарф. Однак навіть вона має зоряну величину 3,5, тобто назвати її помітною важко.
Альтарф перебуває на відстані 290 св. років від нас. Це — подвійна система, що складається з помаранчевого гіганта, що у 51 раз більший і у 677 разів яскравіший за Сонце та червоного карлика, що обертається навколо нього на відстані 2600 а.о. Повний оберт ця система робить за 76 тис. років.
У 2014 році вчені оголосили, що навколо головного компонента β Рака обертається планета. Це газовий гігант, маса якого у 7,8 раза перевищує юпітеріанську. Один оберт навколо світила він робить за 605 діб, але, з огляду на світність зорі, він має бути набагато гарячішим за Землю.
Друга за яскравістю зоря сузір’я Рака — його δ, або ж Аселлюс Аустраліс. Це теж кратна система. Найяскравіша зоря є помаранчевим гігантом, що у 11 разів перевищує Сонце за радіусом і у 59 — за світністю. Разом з іншим компаньйоном він утворює подвійну систему, а третє світило обертається навколо них.
Третя за яскравістю зоря сузір’я — γ Рака, Аселлюс Бореаліс. Це велика біла зоря, що розташована на відстані 181 св. року від нас. Її маса у 2,18, а радіус — у 2,5 раза перевищує сонячний.
Ще одну дуже цікаву зорю можна розгледіти тільки за наявності ідеального зору чи за допомогою бінокля. Йдеться про 55 Рака, якій вже у ХХІ столітті було присвоєне власне ім’я — Коперник. Це подвійна система, що розташована на відстані 40,9 св. року від нас. Її головний компонент є сонцеподібною зорею, маса якої складає 91 %, а радіус — 98 % того, що має наше світило.
Навколо неї на відстані у 1065 а.о. обертається другий компонент. Це червоний карлик, маса і радіус якого складають 26 % сонячних. Проте справді цікавою цю систему роблять 5 планет, що обертаються навколо головної зорі.
Усі вони названі на честь астрономів. Найближчою до зорі є 55 Рака e, також відома як Янсен. Це суперземля, яка за масою у 8 разів, а за радіусом — на 81 % переважає нашу рідну планету. Один оберт навколо зорі вона робить лише за 17 годин, а її поверхня розігріта до 3000°С.
Далі йде планета b, також відома як Галілей — гарячий газовий гігант, із масою у 82 % маси Юпітера. Один оберт навколо зорі він робить лише за 15 земних діб. Потім — 55 Рака с, або ж Браге. Це «гарячий нептун» із масою у 51 раз більшою за земну. Один оберт навколо світила він здійснює за 44 доби.
Ще один «нептун» являє собою 55 Рака f, або ж Герріот. Ця планета має масу у 48 разів більшу за земну й обертається навколо своєї зорі за 260 діб. Інтенсивність опромінення дозволяє існувати рідкій воді, тож, якщо не вона сама, то її супутники можуть виявитися придатними до життя.
Найвіддаленіша від зорі — планета 55 Рака d, або Ліперхей. Вона має масу в 3,12 раза більшу, ніж у Юпітера, і робить один оберт за 14 земних років.
Ясла та М67
Однак найцікавіший об’єкт для астрономів-аматорів у сузір’ї Рака — зовсім не одинична чи кратна зоря, а розсіяне скупчення, яке має назву Ясла, або Вулик (М44). Воно скидається на невелику туманну пляму поблизу від δ та γ Рака. Разом із цими двома зорями воно утворює астеризм Віслючата. Насправді ж Ясла являють собою велику групу зір, що мають спільне походження та мандрують крізь Чумацький Шлях разом.
Відстань до скупчення становить 577 світлових років і до нього входять близько 1000 світил. Вік скупчення становить 600–700 млн років, тобто у порівнянні із Сонцем воно дуже молоде. Проте у зір, що входять до його складу, вчені вже виявили дві планети.
Інше помітне скупчення у сузір’ї Рака — М67. До його складу входять близько 500 зір, а розташоване воно на відстані 2600 св. років від нас. Це одне з найстаріших відомих людям зоряних скупчень. Його вік оцінюється від 3,2 до 5 млрд років.
Квазар OJ 287
Також сузір’я Рака цікаве своїми квазарами — велетенськими чорними дірами, що розташовані у центрах галактик, віддалених від нас на мільярди світлових років. Але ми все одно бачимо їх завдяки тому, що вони поглинають велику кількість речовини, й частина її при цьому перетворюється на випромінювання, яке ми бачимо через весь Всесвіт.
Зокрема в сузір’ї Рака розташований OJ 287. Цей об’єкт є лацертидою — особливим типом квазарів, що характеризуються високою змінністю блиску в усіх діапазонах та яскравими емісійними лініями.
OJ 287 перебуває на відстані 4 млрд св. років від нас і являє собою пару чорних дір. Більша з них має масу у 18,35 млрд разів більше сонячної, а друга — близько 100 млн сонячних мас. Обертаються одна навколо одної вони за період 11–12 років.
