Скориставшись даними рентгенівського телескопа NuSTAR, астрономи зуміли ідентифікувати одне з джерел космічних променів. Ним виявилася Ета Кіля: найбільша й найяскравіша зоря в радіусі 10 тис. світлових років від Сонця.
Космічними променями називають елементарні частинки та ядра атомів різних елементів, що рухаються з релятивістськими швидкостями. Вони є частиною природного радіаційного фону в міжпланетному та міжзоряному просторі.
Вчені давно ведуть суперечки з приводу походження космічних променів. За однією з версій вони формуються залишками наднових Чумацького Шляху. За іншою, промені мають позагалактичне походження. За третьою, їх породжують розпади частинок темної матерії в центрі Галактики. Складність із точним визначенням їхніх джерел викликана тим, що траєкторії заряджених частинок змінюються під впливом магнітних полів, через що їхній зворотний шлях украй складно відстежити.
Команда дослідників із космічного центру ім. Годдарда займалася вивченням Ета Кіля — подвійної системи, що складається із зорі, масу якої оцінюють приблизно в 100 сонячних, і її супутника, який важить як 30 Сонць. У 19 столітті Ета Кіля здійснила дуже потужний спалах (деякий час вона була найяскравішою зорею на земному небі), після чого навколо неї утворилася туманність Гомункул.
Обидва світила системи є джерелами найпотужніших зоряних вітрів. Вони стикаються одне з одним, розігріваються та випускають велику кількість випромінювання. Під час вивчення Ета Кіля, вчені виявили, що система продукує більшу кількість рентгенівського випромінювання, ніж передбачали наявні теоретичні моделі. Щоб пояснити невідповідність, астрономи порівняли дані NuSTAR з результатами спостереження Ета Кіля в гамма-діапазоні, отриманими телескопами XMM-Newton і Fermi.
Аналіз показав, що вся справа в електронах, які прискорюються до навколосвітлових швидкостей у зонах турбулентності на кордоні між зіштовхуваними клубами розпеченого газу. Коли ці електрони взаємодіють зі світлом, яке випускає зоря, воно «заряджається» та перетворюється на зафіксоване NuSTAR рентгенівське випромінювання.
За словами дослідників, деякі з цих електронів повинні досягати Землі у вигляді космічного випромінювання. А це, своєю чергою, означає, що масивні світила також можуть бути джерелами галактичних космічних променів.
За матеріалами https://www.nasa.gov
