Апарат TGO вперше зумів зареєструвати в марсіанській атмосфері хлороводень (HCl), водний розчин якого в побуті відомий, як соляна кислота. Відкриття було зроблено за допомогою встановленого на борту зонда спектрометра ACS. Ознаки хлороводню з’явилися в спектрах атмосферних газів під час глобальної пилової бурі та поступово зникли після її закінчення.
Магазин від Universe Space Tech
Комплект журналів Сонце, Місяць та Марс
До товару
Донедавна було відомо, що хлороводень трапляється в атмосферах двох планет Сонячної системи: Землі та Венери. На Землі він потрапляє в повітря з морів і океанів, коли частинки морських солей перетворюються на аерозоль. Після взаємодії з атмосферним киснем вони виділяють хлор, який потім реагує з водневмісними сполуками й утворює хлороводень. На Венері ця сполука є основним «постачальником» хлору у верхні шари газової оболонки, де вона розпадається під дією сонячного світла і стає одним із головних чинників, що забезпечують стабільність вуглекислотної атмосфери.
Передбачалося, що хлороводень існує й на Марсі, але довгий час спроби його виявити ні до чого не приводили. З урахуванням можливостей наявних інструментів було зроблено висновок, що молекул HCl у марсіанській атмосфері дуже мало — не більше ніж 0,2–0,3 частинки на мільярд (ppbv). Прорив стався лише 2018 року, коли на Червоній планеті почалася глобальна пилова буря. Після неї TGO зміг уперше зареєструвати цей газ у її атмосфері. Його концентрація коливалася в діапазоні 1 до 4 ppbv, максимально високою вона виявилася на висотах 20–30 км у південній півкулі. Після завершення бурі орбітальний апарат поступово переставав детектувати HCl.
Той факт, що хлороводень не завжди присутній у марсіанській атмосфері, змушує переглянути багато уявлень про хімічні процеси на Марсі. Вчені запропонували дві основні гіпотези про те, що є його джерелом — ним можуть бути підняті з поверхні частинки пилу або ж активні вулканічні процеси. Сплеск концентрації HCl під час пилової бурі говорить на користь першої версії. Щоправда, вченим залишається незрозумілим сам механізм «перетворення» хлору з поверхні на газоподібний хлороводень. Також їм належить знайти відповідь на питання, куди він зникає після завершення пилових бур.
За матеріалами http://press.cosmos.ru
