Телескоп James Webb у межах програми Early Release Science (ERS) влітку отримав зображення карликової галактики Вольфа-Ландмарка-Мелотта (WLM), яка є сусідкою Чумацького Шляху. Знімок був отриманий для пошуку та вивчення розділених зоряних популяцій. Карликові галактики допомагають вивчати зоряні скупчення, адже світила в них розташовані досить близько, щоб їх можна було окремо розрізнити, але досить далеко одне від одного, щоб телескопи могли захопити багато з них одночасно.
Під час детального вивчення галактики командою вчених під керівництвом доцента кафедри астрофізики Крістена МакКвінна в Університеті Рутгерса було зроблене цікаве відкриття. Удосконалені спостереження завдяки James Webb показали, що галактика Вольфа-Ландмарка-Мелотта ніколи не взаємодіяла з іншими галактиками в далекому минулому. За словами МакКвінна, це робить WLM чудовим кандидатом для перевірки теорій формування та еволюції галактик.
Особливість галактики Вольфа-Ландмарка-Мелотта
WLM розташована приблизно за 3 млн світлових років від Землі. В астрономічних термінах це досить близько до Чумацького Шляху. Однак вона також відносно ізольована, що змушує астрономів зробити висновок, що карликова галактика не взаємодіяла з іншими системами в минулому. Коли вчені спостерігали за іншими сусідніми карликовими галактиками, вони помітили, що вони так чи інакше мають зв’язок із Чумацьким Шляхом, що вказує на те, що вони перебувають у процесі злиття. Це ускладнює їхнє вивчення, оскільки їхню популяцію зір і газових хмар неможливо повністю відрізнити від нашої.
Ще одна важлива річ про WLM полягає в тому, що в ній дуже мало елементів, важчих за водень і гелій, які були поширені в ранньому Всесвіті. Такі елементи, як вуглець, кисень, кремній і залізо, утворювалися в ядрах ранніх популяційних зір і були розсіяні, коли вони вибухали в наднових. У випадку WLM, яка зазнавала зореутворення впродовж усієї своєї історії, сила цих вибухів виштовхнула ці елементи з часом. Цей процес відомий як галактичний вітер та часто спостерігається у галактиках з малою масою.
Популяція світил з малою масою у карликовій галактиці робить її особливо цікавою, оскільки такі світила дуже довго живуть. Це означає, що деякі зорі, які можна побачити там сьогодні, могли сформуватися у ранньому Всесвіті. Тому, визначаючи властивості цих зір з малою масою, вчені отримають уявлення про те, що відбувалося в дуже далекому минулому
WLM як калібратор для JWST
Нові знімки James Webb забезпечують найчіткіше зображення WLM, яке коли-небудь бачили. Раніше карликова галактика була знімкована за допомогою інфрачервоної камери (IAC) на космічному телескопі Spitzer (SST). Ці фото були зроблені пристроями з обмеженою роздільною здатністю у порівнянні з зображеннями Webb. Інфрачервона оптика James Webb та провідний набір інструментів забезпечують набагато глибше бачення, що дозволяє диференціювати окремі зорі та їхні особливості.
Карликова галактика WLM також використовується для калібрування JWST. З її допомогою телескоп може переконатися, що здатний вимірювати яскравість світил із надзвичайною точністю. Це дозволяє астрономам перевіряти моделі еволюції зір у ближньому інфрачервоному діапазоні. Пізніше ці дані допоможуть випустити програмне забезпечення для вимірювання яскравості світил, яке для громадськості буде доступне безкоштовно.
Раніше ми повідомляли про те, як астроном-любитель відкрив реліктову галактику.
За матеріалами NASA
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
