Фахівці компанії Astrobotic Technology розібралися, чому місія Peregrine у січні цього року замість того, аби вирушити на Місяць, упала в океан. За їхніми словами, причиною цього стала втрата герметичності у трубопроводах через відмову одного з клапанів.
Катастрофа Peregrine
Минуло вже 7 місяців відтоді, як зонд Peregrine замість того, аби долетіти до Місяця і здійснити на нього м’яку посадку, згорів над Тихим океаном. У вівторок, 27 серпня, представники компанії Astrobotic Technology зібрали пресконференцію й оголосили, чому це сталося.
Варто зазначити, що місія Peregrine була важливою одразу з кількох причин. По-перше, це був перший із кількох приватних проєктів, які мали допомогти NASA здійснити дослідження Місяця в інтересах програми Artemis. По-друге, ця місія стала першою для ракети Vulcan Centaur. По-третє, на борту були предмети цифрового мистецтва, які зрештою мали опинитися на Місяці.
Саме тому вчені з таким напруженням слідкували за тим, як цьому космічному апарату вже після того, як ракета-носій повністю відпрацювала, не вдалося нормально запустити двигун і він попрямував до Землі, де й згорів в атмосфері.
Що спричинило аварію?
Головним винуватцем аварії Peregrine у вівторок назвали розподільчий клапан PCV2. Інженери пояснюють, що під час запуску від вібрації всередині нього розхиталися болти та шайби й він почав пропускати газову суміш, подачу якої мав контролювати. Як результат, у трубопроводі з гелієм сталася розгерметизація.
Цікаво, що PCV2 та його «брат-близнюк» PCV1 ще задовго до польоту були причиною великих побоювань Astrobotic Technology щодо можливої аварії. Ще під час будівництва модуля інженери зіштовхнулися з їхніми неодноразовими виходами з ладу. Другий апарат зрештою замінили, а ось PCV2 вже перебував достатньо глибоко всередині вже зібраної конструкції і його вирішили не чіпати.
Для того, аби розібратися, що ж сталося з PCV2, команда з 34 найнятих Astrobotic Technology фахівців зімітувала роботу цього клапана спочатку в земних умовах, а потім у тих, в яких він опинився під час польоту.
І під час другого випробування клапан почав протікати саме так, як це з ним сталося під час польоту. Так вони дізналися, що ж насправді трапилось. При цьому всі процеси відбулися вже після того, як космічний апарат відділився від носія. Критичною ситуація стала після спроби операторів зорієнтувати зонд на Сонце.
Саме в цей момент неправильна робота PCV2 призвела до розриву бака з окиснювачем. Протікання тричі намагалися зупинити, але воно призвело до закручування Peregrine навколо осі, й коли ситуацію вдалося стабілізувати, було вже пізно.
За матеріалами www.space.com
