Влітку 2021 року вчені з Ліверморської національної лабораторії змогли отримати самопідтримувану термоядерну реакцію. Але повторні експерименти, проведені за тих самих умов, настільки ж блискучого результату не показали. Дослідники розбираються, у чому справа.
Самопідтримувана термоядерна реакція
Вчені з Ліверморської національної лабораторії імені Лоуренса в Каліфорнії повідомили, що 8 серпня 2021 року їм вдалося отримати самопідтримувану термоядерну реакцію. Аналіз цього експерименту свідчить про досягнення 9 різних показників критерію Лоусона.
Термоядерна реакція — це високоенергетичний процес, який достатньо неважко отримати у лабораторії. Значно складніше зрозуміти, коли вона створює такі умови, коли може підтримувати сама себе. Набір умов, за яких реакція стає самопідтримуваною, отримав свою назву на честь американського фізика Джона Лоусона, який запропонував його у 1955 році.
Установка для термоядерної реакції
Установка, яку використовували фізики у Ліверморській лабораторії, містила 192 потужних лазери, які фокусувалися на капсулі з термоядерним паливом. Вона перебувала у камері зі збідненого урану, вкритій золотом.
Під час увімкнення лазерів капсула перетворюється на згусток плазми, у якому виникають потужні ударні хвилі, направлені всередину. Так створюються умови, у яких протікає самопідтримувана термоядерна реакція. Атоми водню піддавалися синтезу, вивільняючи 1,3 мегаджоуля енергії впродовж 100 трильйонних часток секунди, що становить 10 квадрильйонів ват потужності.
Реакцію не вдалося повторити
Але найголовнішим у тому, що повідомили вчені, є те, що досягнутий результат вони тепер не можуть повторити. Дослідники за останні 70 років провели десятки тисяч експериментів з метою отримати контрольовану термоядерну реакцію. До них нещодавно залучили навіть штучний інтелект. У самій Ліверморській лабораторії на цій установці вони тривають уже 10 років.
Та у повторній серії з чотирьох експериментів отриманий вихід енергії був вдвічі менший за той, що стався 8 серпня 2021 року. Тепер фізики намагаються з’ясувати, чому їм не вдалося запалити Сонце повторно.
На їхню думку, справа у мікроскопічних розбіжностях при постановці експерименту: структурі паливної капсули та інтенсивності лазерів. Певним чином можна сказати, що їм пощастило з початковими умовами експерименту.
Але зараз вони думають не стільки над тим, які саме непомітні відмінності зробили запалювання можливим, але й над тим, як зробити процес менш чутливим до подібних змін. Адже кінцевим результатом їх мають стати промислові установки, досягти на яких такої точності буде неможливо.
За матеріалами www.sciencealert.com
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
