Чому Великдень «прив’язаний» до першої повні, що наслідує весняному рівноденню? Найпоширеніша відповідь — бо розп’яття та воскресіння Ісуса Христа відбувалися під час свята Песах, що відзначається за місячним календарем, а отже, має припадати на чітко визначену фазу Місяця. Втім, практично всі описи тих подій, що дійшли до нас, містять вказівки на загадкову «темінь», що спостерігалась у Страсну п’ятницю. Чи не могло це бути якоюсь астрономічною подією?
Біблійне затемнення
Ось як це описується у Євангелії від Матвія: «Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев’ятої години. І роздерлася завіса храму надвоє, згори аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались…» Нагадаємо, що в тогочасній Юдеї години рахували від світанку, тобто за нашими сучасними уявленнями темрява тривала приблизно від 12-ї до 3-ї години дня. Все, що могло «потемніти» на небі в таку пору доби — це Сонце. Але сонячне затемнення в такій фазі, коли стає помітно темно, не може тривати три години. До того ж воно буває винятково під час нового Місяця — фази, прямо протилежної повні.
Як додаткове підтвердження того, що сонячне затемнення тут ні до чого, можна взяти сучасні розрахунки умов видимості цих явищ у перші роки нової ери. На проміжку з 20-го до 50-го року навесні затемнення нашого світила відбувалися 21 травня 30-го, 10 травня 31-го, 29 березня та 28 квітня 32-го, 19 березня 33-го, 30 квітня 40-го, 19 квітня 41-го та 8 квітня 42 року. Але жодне з них не спостерігалося на Близькому Сході з фазою понад 50% (насправді суттєве зниження рівня освітленості під час затемнення настає за фази близько 70%). Отже, ця версія не заслуговує на увагу.
Магазин від Universe Space Tech
Комплект журналів Сонце, Місяць та Марс
До товару«Кривавий Місяць»
Повня — це така фаза Місяця, коли між ним і Сонцем опиняється Земля. Оскільки місячна орбіта нахилена до екліптики (площини земної орбіти) більш ніж на 5°, зазвичай наш супутник у такі моменти проходить «вище» чи «нижче» земної тіні. Але коли повня настає поблизу лінії перетину площин орбіт, яку ще називають «лінією вузлів», відбувається місячне затемнення. Всередину конуса тіні потрапляють заломлені земною атмосферою сонячні промені переважно червоного та помаранчевого кольорів, тому Місяць у ній не темнішає повністю, а набуває загрозливого червоно-коричневого кольору.
Саме це явище найчастіше згадують у зв’язку з біблійними подіями, тим більше, що розрахунки дають нам просто «ідеального кандидата» — місячне затемнення 3 квітня 33 року нової ери, яке до того ж припало на п’ятницю. Щоправда, ті ж розрахунки підказують, що затемнення в той день було не повним, а частковим: у тіні опинилося лише 58% видимого діаметра Місяця (за такої фази «кривавий колір» розгледіти важко). Ну і, зрозуміло, його неможливо побачити вдень.
Проте не можна стверджувати, що завдяки цим обставинам затемнення лишилося б непоміченим. Стародавні традиції святкувань за місячним календарем передбачають також і уважні спостереження за «головним об’єктом відліку» цього календаря, тобто власне Місяцем. Отже, всі незвичні зміни його вигляду мали би помітити принаймні «хранителі традицій» — служителі тогочасних релігійних культів. У більшості своїй вони були писемними й майже напевно подбали про те, щоб усі надзвичайні події потрапили в їхні хроніки.
Природний катаклізм у святковий день
Отже, версію з місячним затемненням (хоч і неповним) у день розп’яття Христа історики вважають цілком прийнятною. А як стосовно «земля затряслася» та «скелі порозпадались»? Чи було насправді щось подібне?
У цьому місці Євангелія розходяться з описами інших сучасників, які жодних подібних катастрофічних подій не пригадують. Швидше за все, якийсь природний катаклізм — буревій, потужна злива, навіть землетрус — міг статися незадовго до чи невдовзі після розп’яття, а в уяві послідовників Христа, які взялися пізніше ці події описувати, стихійне лихо стало своєрідним символом небесної кари для тих, хто взявся карати Месію. В кожному разі воно вже не має жодного стосунку до небесних тіл, і робити однозначні висновки стосовно перебігу подій майже двотисячолітньої давнини нам зараз дуже важко. Принаймні взаємне положення Землі, Сонця та Місяця на такому відрізку часу вдається обрахувати з достатньою точністю.
Раніше ми писали про «астрономічні підстави» традиційного китайського календаря.
