1846 року, коли європейські астрономи обговорювали, як назвати нещодавно відкриту восьму планету, вони нарешті зупинилися на Нептуні — на честь римського бога моря. Назва виявилася ідеальною, бо Нептун, як ми пізніше дізналися завдяки Voyager 2, виявився блакитного забарвлення з білими та синіми плямами — «морська» назва ідеально пасувала планеті.
Ураном та Нептун класифікуються як «крижані гіганти». Нептун — вкрай сувора планета з щільною атмосферою, що складається в основному з водню та гелію, а також аміаку й інших речовин. Це один із найхолодніших газових гігантів Сонячної системи — температура у верхніх шарах атмосфери наближається до –220°C. Це тому, що планета розташована від Сонця в 30 разів далі, ніж Земля. Через це вивчати Нептун дуже складно.
«Нептун перебуває на межі наших можливостей спостережень як за допомогою наземних телескопів, так і космічних, на кшталт Hubble, — пояснює Хайді Хаммель, виконавчий віцепрезидент Асоціації досліджень у галузі астрономії некомерційної організації AURA.
Єдине фото Нептуну великим планом було зроблене в 1989-му завдяки близькому прольоту космічного апарата Voyager 2. Під час детального вивчення було розкрито безліч його таємниць.
Екстремально гіперактивна атмосфера
Астрономи очікували, що Нептун матиме досить непривабливий вигляд, як безликий, безвітряний світ, що перебуває у глибокому замороженні. Натомість Voyager 2 зафіксував турбулентну атмосферу з легкими брижами хмар та бурхливими штормами, включаючи так звану Велику темну пляму. Вітри на Нептуні є найшвидшими з будь-коли зареєстрованих у Сонячній системі — 2100 км/год. Джерелом цієї метеорологічної активності, мабуть, є внутрішнє тепло Нептуну, яке, можливо, навіть гарячіше, ніж в Урану.
Нептун, як і його брати-гіганти — Юпітер, Сатурн та Уран, — мають кільцеву систему. Але кільця Нептуну загадкові та товсті, зі згустками космічного каміння, що згинаються по дузі навколо зовнішнього кільця. «У цих згустках збирається безліч частинок кілець», — пояснює Хаммель.
Незвичайне магнітне поле
Коли Voyager 2 виявив дивне магнітне поле на Урані, вчені підрахували, що будь-яке зіткнення, яке вразило планету збоку, аналогічно змінило її магнітне поле, нахиливши його під великим кутом. Однак коли Voyager 2 виміряв поле Нептуну, воно не відповідало обертанню планети.
На думку астрономів, магнітне поле не створюється в ядрі Нептуну, як на Землі, Юпітері тощо. Швидше, воно походить від електропровідного шару між ядром і поверхнею у «ковдрі з солоної води», що перебуває під екстремальним тиском.
Загадковий супутник із поясу Койпера
Із 13 супутників Нептуну Тритон, безумовно, найбільший і єдиний досить масивний, щоб мати сфероїдальну форму. Цікаво, що Тритон має «ретроградну» орбіту, обертаючись у протилежному напрямку від планети та інших супутників. Крім того, орбіта розташована під кутом, а не в площині екватора, як у звичайних супутників.
Ці особливості наштовхують на думку, що Тритон не утворювався довкола Нептуну. Ймовірно, супутник був притягнутий потужною гравітацією планети з поясу Койпера — місця розташування малих небесних тіл і матеріалу, що залишився після формування Сонячної системи.
Коли Voyager 2 пролетів над Нептуном, на поверхні Тритону він виявив виверження, схожі на гейзери. Що є джерелом живлення цих вивержень — не єдина загадка Тритону. Його молода поверхня не повністю покрита кратерами, як можна було б очікувати, що вказує на геологічну активність. Також Тритон має цікавий і унікальний текстурований ландшафт, схожий на кірку дині.
Нагадаємо, що раніше ми підрахували, скільки планет поміститься між Землею та Місяцем. Також у Всесвіті були виявлены «гарячі нептуни».
