Астрономи виявили «вітер, що вбиває галактики», який може пояснити, чому в ранньому Всесвіті налічується набагато більше масивних «мертвих» галактик, ніж очікувалося. Цей вітер, що виникає внаслідок космічних зіткнень між галактиками, може швидко розвіяти все паливо для утворення нових світил, залишаючи галактику на межі загибелі та допомагаючи розгадати одну з найбільших загадок сучасної астрофізики.
Гіпотеза щодо космічних вітрів
Автори нового дослідження, опублікованого 10 червня у журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, використовували космічний телескоп James Webb, щоб показати, що «вітри, які вбивають галактики», можуть живитися тим самим бурхливим зореутворенням, яке забезпечує швидке зростання галактик. Це пояснює, чому багато ранніх галактик стрімко розвиваються, але й рано припиняють своє існування.
«Густонаселені ділянки Всесвіту схожі на дуже жваві міста», — зазначила головна авторка дослідження докторка Ребекка Девіс із Технологічного університету Свінберна в Мельбурні, яка провела це дослідження разом із доцентом Діаною Фішер.
Науковиця стверджує, що галактики стикаються між собою і переживають бурхливі спалахи зореутворення. Проте, коли наймасивніші зорі вичерпують своє паливо, вони вибухають як наднові, породжуючи потужні потоки речовини. Ці галактичні вітри видувають газ, необхідний для формування нових світил, поступово позбавляючи галактику матеріалу для подальшого зореутворення.
Відкриття галактики CRISTAL-02 у ранньому Всесвіті
Галактичні вітри вже давно вважаються головними підозрюваними у загибелі масивних галактик, але досі бракувало фактів. За допомогою космічного телескопа James Webb та радіотелескопа Атакамська велика міліметрова/субміліметрова решітка (ALMA) команда науковців зі Свінберна отримала зображення галактики, яка перебувала у стадії стрімкого зростання через 1 мільярд років після Великого вибуху.
Ця галактика, названа CRISTAL-02, утворює зорі вдвічі швидше, ніж інші галактики подібного розміру. Надзвичайно чутливі спостереження виявили гігантський шлейф холодного газу, що простягається далеко за її межі. Його довжина майже дорівнює розмірам самої галактики, що є переконливим свідченням викидання газу в міжгалактичний простір.
«У галактиці дме потужний вітер, який виштовхує речовину вдвічі швидше, ніж галактика утворює зорі, — додала доктор Девіс. — Якщо це швидке виштовхування триватиме, галактика може загинути менш ніж за 50 млн років, що пояснює походження таємничих масивних «мертвих» галактик у ранньому Всесвіті».
Сплески зореутворення народжують потужні вітри
CRISTAL-02 — це не одна галактика, а ціла група на завершальних етапах космічного зіткнення. Під час таких зіткнень газ стрімко рухається до центрів галактик, викликаючи потужні сплески зореутворення.
Доктор Девіс вважає, що на інші галактики, ймовірно, чекає така сама доля, що і на CRISTAL-02: вони переживатимуть бурхливі сплески зореутворення, за якими слідуватимуть потужні вітри, що приведуть їх до загибелі.
«Майже половина ранніх масивних галактик взаємодіє з іншими сусідніми галактиками, що свідчить про те, що це не виняток, а поширене космічне явище, — сказала вона. — Якщо багато ранніх галактик зіштовхуються і швидко зростають, то, можливо, не дивно, що ми бачимо так багато «мертвих» галактик у ранньому Всесвіті. CRISTAL-02 пропонує природне пояснення таємниці того, чому ці масивні галактики живуть швидко і вмирають молодими».
За матеріалами phys.org
