На цьому знімку, зробленому за допомогою Дуже великого телескопа Європейської Південної обсерваторії (VLT ESO), можна побачити планетарну туманність ESO 577-24, розташовану у сузір’ї Діви на відстані близько 1400 світлових років від Сонця. Туманність є поступово розширюваною оболонкою, що складається з іонізованого газу, який світиться. По суті, це «останній подих» зорі, що вмирає, залишок якої можна розрізнити у центрі знімка.
Планетарні туманності утворюються на останній стадії життєвого циклу сонцеподібних зір, перетворених на червоних гігантів. Вичерпавши всі запаси водневого «палива», вони починають стискатися. Цей процес знову запускає термоядерні реакції в ядрі світила, і в результаті зовнішні шари скидаються в навколишній простір у формі потужного зоряного вітру. Розпечене ядро зірки, що вмирає, випускає досить інтенсивне ультрафіолетове випромінювання, щоб іонізувати цю речовину і змусити її світитися. Як наслідок, бачимо планетарну туманність — усе, що залишається від зорі наприкінці її існування. Приблизно через 7 млрд років така ж доля спіткає і наше Сонце.
Стадія планетарної туманності за космічними мірками вкрай коротка. Вона триває трохи більше кількох десятків тисяч років. Зрештою оголене зоряне ядро остигає та перестане випромінювати достатньо ультрафіолету для іонізації газової оболонки, яка, своєю чергою, поступово розсіюється у навколишньому просторі, перестає бути видимою. Що ж до ядра, воно стискається і перетворюється на білий карлик.
ESO 577-24 була відкрита у 1950-х роках, а у 1966 році внесена у Каталог планетарних туманностей Ейбелла. Оскільки туманність знаходиться на досить великій відстані, її примарне свічення можна побачити лише у потужні телескопи. Представлене зображення було отримане у межах програми «Космічні скарби ESO» — освітньо-просвітницької ініціативи, метою якої є знімкування цікавих, загадкових чи просто гарних об’єктів південного неба. Знімання зазвичай проводиться у час, коли телескопи з тих чи інших причин неспроможні вести заплановані спостереження. Проте, всі отримані дані можуть використовуватися у наукових цілях та доступні астрономам через Науковий архів ESO.
За матеріалами https://www.eso.org
