Вчені дослідили планети, що обертаються навколо зір класу M, і дійшли висновку, що більшість із них містить велику кількість води. Але це не океаніди, що мають розвинуту гідросферу, а більш екзотичні світи.
Водні світи червоних карликів
Зорі спектрального класу M — одного з типів червоних карликів — є найрозповсюдженішим типом світил у Всесвіті. Саме навколо них обертається більшість відкритих екзопланет. Прикладом тут може бути система TRAPPIST-1, де їх аж сім.
Група вчених з Інституту астрофізики Канарських островів та Університету Ла-Лагуна вирішила зібрати статистику щодо того, який вигляд мають ці світи. Зараз існує кілька способів виявлення екзопланет, найбільш розповсюдженими з яких є доплерівський і транзитний методи.
Доплерівський метод дозволяє за зсувом ліній поглинання в електромагнітному спектрі побачити, коли зоря «хитається» через те, що навколо неї обертається планетоподібний супутник. Додатково це дозволяє визначити масу планети.
Транзитний метод передбачає вимірювання яскравості зорі, коли планета проходить між нею та Землею. За ним можна визначити радіус небесного тіла. Знаючи радіус і масу далекого світу, можна уявити, що він собою являє.
Визначення густини екзопланет
Екзопланет, які спостерігалися одночасно і транзитним, і доплерівським методом, не так вже й багато. Проте вченим вдалося знайти 43 таких світи. Це дало непогану статистику щодо їхньої густини. Виявилося, що у несподівано великої кількості екзопланет вона замала для того, аби вони складалися з одного каміння та металів.
Вчені вважають, що це водні світи. Значну частину їхньої маси складає речовина, яка забезпечує життя на Землі. Ще відносно недавно знаходження її за межами Сонячної системи було сенсацією. Але тепер усі починають звикати, що це — звичайне явище.
Водні світи, але не океаніди
Щоправда, коли астрономи говорять про водні світи, то мають на увазі так звані океаніди. Зазвичай це суперземлі, що вкриті океаном товщиною у кілька десятків, а то й сотень кілометрів. Але у цьому випадку не завжди йдеться про такі планети.
Річ у тім, що значна їхня частина перебуває дуже близько до своїх зір. І якби на їхній поверхні існував океан, то він би швидко перейшов у стан перегрітого газу. Атмосфера планети роздулася б і земні спостерігачі це помітили.
Але нічого подібного немає. Тому вчені запропонували іншу модель цих світів. Вони являють собою хаотичну суміш з каменю та криги, яка може залишатися твердою навіть досить близько до зорі. Ця ідея цілком відповідає сучасним уявленням про те, що багато планетних тіл утворюється вдалині від своїх зір, а потім мігрує ближче до них.
За матеріалами Рhys.org
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
