Астрономи змогли детально вивчити дуже незвичну туманність Pa 30, яка своєю формою нагадує дивовижну космічну кульбабку. Вона є залишком наднової, яку на Землі спостерігали у 1181 році. Всередині неї причаїлася мертва зоря.
Залишок наднової 1181 року
Команда американських вчених під керівництвом Ілларії Кайаццо та Тіма Канінгема нещодавно змогла вивчити дивовижну космічну туманність, що за своєю формою нагадує космічну кульбабку. Йдеться про залишок наднової SN 1181.
Про те, що у 1181 в сузір’ї Кассіопеї спалахнула наднова зоря, яка лишалася видимою протягом 6 місяців, ми знаємо з китайських та японських хронік. Попри всю неточність цих відомостей, вони є надзвичайно цінними для астрономічної науки, оскільки це — одне з перших свідчень спостереження подібних явищ, яке відбулося ще до того, як астрономія остаточно стала наукою.
При цьому SN 1181 цікава ще й тим, що серед усіх історичних наднових її залишку найдовше не могли знайти, хоча він, безсумнівно, мав бути. Тільки у 2021 році вчені дійшли висновку, що ним є туманність Pa 30, яку відкрили 2013 року завдяки інфрачервоному огляду неба WISE.
Залишок наднової SN 1181 є дуже незвичним, адже всередині невеликої туманності розташований не пульсар чи чорна діра, як це зазвичай буває. Науковці побачили там надзвичайно гарячу зорю Вольфа — Райє.
Рідкісна наднова
Річ у тім, що SN 1181 належить до наднових досить рідкісного типу Iax. Як і всі спалахи типу Ia, вони відбуваються на поверхні білого карлика, що є компонентом подвійної системи, й на нього перетікає речовина з компаньйона.
Від решти подібних ситуацій вибух наднової типу Iax відрізняється тим, що білий карлик не руйнується повністю, а перетворюється на мертву зорю. Саме це вчені й спостерігають у випадку Pa 30. І цього разу для дослідження цього залишку наднової вони використали спектрограф KCWI.
Він розташований в обсерваторії Кека на вершині гавайського вулкана Мауна-Кеа. Цей інструмент відрізняється надзвичайною чутливістю, завдяки якій його використовують для вивчення найслабших джерел випромінювання у космосі. Крім того, використовуючи ефект Доплера, KCWI здатний побачити рух матерії.
Космічна кульбабка
Саме ця особливість KCWI дозволила як слід вивчити структуру туманності Pa 30 і створити її тривимірну карту. Виявилося, що вона схожа на кульбабку: з центру вусібіч простягаються довгі нитки. При цьому ними весь час з величезною швидкістю у 1000 км/с пересувається речовина.
Це означає, що навіть зараз матеріал не втратив імпульс, отриманий під час вибуху. Туманність продовжує швидко розсіюватися. До того ж вона має дивну форму, яка свідчить, що вибух від самого початку мав асиметричність.
Крім того, виявилося, що нитки кульбабки ростуть не від самої зорі. Між ними та мертвим світилом існує певний проміжок. Що все це означає і як могло з’явитися, вчені планують зрозуміти у наступних дослідженнях.
За матеріалами phys.org
