Порівняно з абсолютною більшістю зір Чумацького Шляху, Сонце є дуже стабільним світилом. І все ж таки іноді воно виробляє спалахи та корональні викиди маси. Вони не становлять небезпеки для життя на Землі. Але в той самий час, найпотужніші сонячні спалахи можуть завдати шкоди сучасній інфраструктурі, особливо космічній техніці, системам електропостачання та зв’язку.
У пошуках відповіді на питання, якої сили можуть досягати найпотужніші сонячні спалахи та з якою періодичністю вони відбуваються, вчені часто вдаються до допомоги дендохронології. Вони шукають підвищений вміст вуглецю-14 у річних кільцях старих дерев. Цей ізотоп формується внаслідок взаємодії космічних променів із земною атмосферою. Завдяки цьому методу дослідникам вже вдалося ідентифікувати кілька потужних сонячних спалахів, що трапилися за часів середньовіччя. Тепер їхній список поповнився ще однією подібною подією.
У недавньому випуску журналу Proceedings of the National Academy of Sciences була опублікована стаття шведських учених, присвячена виявленню підвищеної концентрації вуглецю-14 у річних кільцях, сформованих приблизно 2680 років тому. Щоб переконатися в тому, що джерелом ізотопу є сонячний спалах, а не інша космічна подія (наприклад, близький спалах наднової), дослідники провели аналіз крижаних кернів з Гренландії. Їм вдалося виявити підвищений вміст ізотопів берилію-10 та хлору-36 у шарах, що відповідають 660 р. до н. е.
Отримані, під час аналізу крижаних кернів, дані підтвердили гіпотезу про потужну сонячну бурю. Згідно з розрахунками, її інтенсивність у 10 разів перевищила подію 1956 року, яка на цей час є найпотужнішим спалахом на Сонці, безпосередньо виміряний науковою апаратурою. За словами дослідником, якби подібна буря сталася сьогодні, вона могла б мати серйозні наслідки для сучасного світу високих технологій.
За матеріалами https://www.pnas.org
