Квазари — це надмасивні чорні діри, на які постійно падає речовина, і завдяки цьому вони випромінюють неймовірну кількість енергії. Як виявилося, цей процес шкодить зореутворенню і може навіть призвести до передчасного «старіння» галактики.
Квазари та зореутворення
У центрі практично кожної великої галактики розташована надмасивна чорна діра. Коли на неї у великій кількості падає речовина, виникає надзвичайно потужне випромінювання, яке можна порівняти із сумарним світлом усіх зір в цій системі і яке видно через увесь Всесвіт. Його ми називаємо квазаром.
Нещодавно науковці, які працюють із космічним телескопом James Webb, дізналися, що квазари надзвичайно сильно впливали на еволюцію своїх галактик у часи, коли вік Всесвіту становив лише 5 % від сучасного. Стаття про це опублікована в журналі Nature.
Магазин від Universe Space Tech
Журнал Астероїди і Комети №1 2026 (194)
До товаруЙдеться про ефект видування газу та пилу з галактики під дією випромінювання від квазара. Як наслідок у ній лишається менше матеріалу для нових поколінь зір, і зореутворення в ній згасає. Про це явище було відомо вже давно, однак справжні його масштаби змогли оцінити тільки зараз.
Зоряний вітер від квазарів
Взагалі далеко не кожна надмасивна чорна діра в центрі галактики перетворюється на квазар. Ще менше їх можна було б очікувати у перший — другий мільярд років, коли ці об’єкти мають залишатися достатньо малими. Проте квазарів, які ми бачимо в цей період, виявилося надзвичайно багато. І саме це спонукало припустити, що їхнє випромінювання може суттєво зменшувати рівень зореутворення.
Варто зауважити, що більша частина випромінювання квазара відбувається у вигляді струменів із його полюсів. Рештою зазвичай нехтують, але саме вона може бути достатньо сильною для того, аби викликати зоряні вітри галактичного масштабу, які й видувають газ та пил.
Астрономи перевірили 27 квазарів у ранньому Всесвіті й підтвердили існування подібних вітрів у їхніх галактиках. Щобільше, вони виявилися навіть потужнішими, ніж у тих об’єктах, що світять нам зі значно пізніших епох. Швидкість руху речовини в них може сягати 8400 км/с.
Усе це означає, що лише за 100 млн років така галактика може залишитися без матеріалу для нових світил. І усе це добре поєднується з даними про велику кількість галактик, які несподівано швидко постаріли, тобто нові світила в них більше не народжуються.
За матеріалами phys.org
