Нічне небо над нами усипане зорями. У пересічного спостерігача може скластися враження, що зорі завжди світять та ніколи не зникають безслідно. Хіба що може змінитися їхня світність або ж, якщо достатньо масивні, вони вибухають яскравим світлом наднової. Проте астрономи задокументували щонайменше 800 випадків зникнення світил за останні 70 років. Іноді спостерігачі бачили зорю на небі, а наступного дня вона зникала назавжди.
Нові дослідження, очолювані астрономами з Копенгагенського університету та опубліковані в журналі Physical Review Letters, припускають, що ці зорі через свою масивність перетворюються на чорні діри, де будь-які докази їхнього існування миттєво зникають.
«Якби хтось спостерігав за зорею під час її колапсу, це могло б скидатися на її раптове згасання і зникнення. Гравітаційний колапс у такої зорі настільки потужний, що очікуваного вибуху не відбувається, і ніхто не бачить яскравої наднової», — пояснює співавтор дослідження Алехандро Вінья-Гомес з Інституту Нільса Бора.
Коли вмирає масивна зоря, яка щонайменше у вісім разів важча за Сонце, вона майже миттєво колапсує під вагою власної гравітації. Це зазвичай спричиняє наднову, що вивільняє стільки енергії, що може затьмарити галактику. Після цього утворюється чорна діра або нейтронна зоря. Однак іноді ця вибухова стадія оминається. Якщо зоря виявляється аж занадто масивною, вона колапсує прямо в чорну діру.
Ця теорія «повного колапсу» не нова в астрономії. Але сучасні дослідження надають одні з найпереконливіших доказів на її підтримку. Докази походять зі спостережень за подвійною зоряною системою VFTS 243, де зоря, маса якої вдесятеро перевищує сонячну, і чорна діра обертаються одна навколо одної. За словами Вінья-Гомеса, це надзвичайна система, бо майже не містить ознак наднової. «Орбіта системи майже не змінилася з моменту колапсу зорі в чорну діру», — додав він.
Астрономи не знайшли жодних ознак натального поштовху — прискорення, що виникає під час вибуху. Фактично не було жодних доказів порушення орбіти двох об’єктів. Замість цього, кажуть дослідники, більша частина енергії втрачена через нейтрино, субатомні частинки, які слабо взаємодіють із гравітацією.
Щоб остаточно розгадати цю таємницю, потрібно ще багато роботи, але ці висновки служать важливою перевіркою моделей зоряної еволюції.
Раніше ми пояснювали, чому на космічних фото не видно зір.
За матеріалами sciencedaily.com
