Цей знімок був зроблений всередині одного з чотирьох основних телескопів комплексу Дуже Великий телескоп ESO (VLT). Він демонструє процес роботи установки, призначеної для створення штучних зір.
Сучасні обсерваторії, призначені для того, щоб уловлювати світло екстремально далеких об’єктів у Всесвіті та шукати позасонячні світи, повинні створювати кришталево чіткі та ясні зображення. Для досягнення цієї мети їх оснащують системами адаптивної оптики на кшталт тієї, що можна побачити на представленому знімку.
Система адаптивної оптики VLT складається із чотирьох натрієвих лазерів, спрямованих у небо. Коли промені, що випускаються ними, досягають висоти близько 90 кілометрів, вони збуджують шар атомарного натрію, що там знаходиться і який починає світитися. Отже в небі спалахують штучні зорі. У відповідь на мерехтіння та тремтіння цих штучних зір, деформоване вторинне дзеркало VLT змінює профіль своєї оптичної поверхні в мілісекундному масштабі часу, коригуючи спотворення, створені атмосферною турбулентністю.
У когось може виникнути питання: у нашому Чумацькому Шляху й так знаходяться мільярди світил, навіщо ж астрономам створювати нові? Річ у тім, що для роботи системи адаптивної оптики необхідно, щоб у полі зору поблизу слабкого об’єкта, який є метою спостережень, знаходилася відносно яскрава опорна зоря. Але таке трапляється вкрай рідко. Саме тому астрономам доводиться запалювати нові зорі.
Ви також можете почитати про те, як VLT отримав спектри крижаних місяців Юпітера.
За матеріалами https://www.eso.org
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
