«Зіткнення» із зорею-прибульцем назавжди змінило образ Сонячної системи

Мільярди років тому Сонячна система могла зблизитися із зорею, що пролітала повз. У теорії це пояснювало б аномальні орбіти деяких об’єктів, розташованих на зовнішніх межах нашої системи, а також дивні супутники сусідніх планет.

Зображення Проксими Центавра
Зображення Проксими Центавра. Джерело: Space Engine

Згідно з новими дослідженнями, опублікованими в Nature Astronomy та The Astrophysical Journal Letters, ця зоря могла наблизитися до Сонця на 110 астрономічних одиниць (а.о.), що значно ближче, ніж зонд Voyager 1, який наразі перебуває на відстані 164 а.о. від Землі.

Зважаючи на те, що найближча відома зоря, Проксима Центавра, розташована на відстані понад чотири світлові роки, мільярди років тому таке сильне зближення було доволі «драматичним». Подія могла збурити орбіти об’єктів у зовнішній частині Сонячної системи, за межами Нептуна. Астрофізикиня Сюзанна Пфальцнер зазначає, що багато транснептунових об’єктів, які мають ексцентричні орбіти, нахилені відносно загальної площини планет, могли утворитися саме завдяки впливу близької зорі.  

Космос для кожного

Магазин від Universe Space Tech

Комплект журналів Сонце та Місяць

До товару
Феба
Супутник Сатурна Феба є яскравим прикладом об’єкта, який прилетів із краю Сонячної системи й був захоплений гравітацією газового гіганта. Як і багато інших, він обертається навколо Сатурна у протилежному напрямку. Авторство: NASA / JPL

Для перевірки цієї гіпотези вчені провели понад 3000 комп’ютерних симуляцій. Результати підтвердили можливість впливу зорі-порушника, що не тільки пояснює дивні орбіти деяких об’єктів, таких як карликова планета Седна, а й орбіти ретроградних супутників, як-от супутника Сатурна Феба.

Симуляційні знімки моделі A1
Симуляційні знімки моделі A1. Авторство: Nature Astronomy (2024)

Співавтор дослідження Аміт Говінд вважає, що ця зоря була приблизно на 20% легшою за Сонце і могла наблизитися до нас на відстань у чотири рази більшу, ніж відстань до Нептуна. Ця зустріч також могла призвести до захоплення деяких транснептунових об’єктів вглиб Сонячної системи, які потім були захоплені гравітацією планет-гігантів. «Це пояснює, чому зовнішні планети нашої Сонячної системи мають два різних типи супутників», — зазначає Саймон Портегіс Зварт, співавтор дослідження.

Відкриття може ознаменувати приголомшливий епізод в історії нашої Сонячної системи, який раніше залишався поза увагою.

Раніше ми повідомляли про те, як структуру Чумацького Шляху сформувало давнє зіткнення.

За матеріалами phys.org

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту