Під час вивчення білого карлика астрономи зафіксували регулярні зміни інтенсивності рентгенівського випромінювання. Вони дійшли висновку, що така поведінка викликана наявністю невидимого компаньйона (з великою ймовірністю планети), який поступово руйнується під впливом свого сусіда.
Білий карлик KPD 0005+5106 розташований на відстані 1300 світлових років від Землі у сузір’ї Кассіопеї. Він приблизно на 36% «легший» і в 17 разів менший за Сонце. KPD 0005+5106 є одним із найгарячіших відомих білих карликів. Температура його поверхні становить 200 000 °C. Для порівняння, температура сонячної поверхні — 6 000 °C.
Під час вивчення даних, зібраних місіями Chandra та XMM-Newton, астрономи виявили, що KPD 0005+5106 є джерелом потужного рентгенівського випромінювання. При цьому його інтенсивність змінюється з інтервалом 4,7 години. Ці регулярні «припливи» та «відливи» рентгенівських променів вказують на те, що KPD 0005+5106 має компаньйона розміром з планету Юпітер. Долі цього об’єкта не позаздриш. Білий карлик поступово перетягує речовину сусіда, що утворює навколо нього акреційний диск.
Речовина з цього диска поступово випадає на полюси KPD 0005+5106, утворюючи два регіони, які є джерелом рентгенівського високоенергетичного випромінювання. Оскільки білий карлик та його компаньйон обертаються навколо загального центру тяжіння, гарячі точки на його полюсах періодично спрямовані то на Землю, то від неї. Це призводить до періодичних змін інтенсивності рентгенівського випромінювання.
Астрономам вдалося визначити, що орбіта компаньйона KPD 0005+5106 проходить на відстані 850 тис. км від нього. Це приблизно в 2,5 раза більше дистанції між Землею та Місяцем. Щодо природи об’єкта, то, судячи з його розмірів, він може бути або ультратьмяним червоним карликом, або коричневим карликом, або юпітероподібною планетою. Самі дослідники схиляються до третьої версії. За їхніми розрахунками, якщо компаньйон KPD 0005+5106 справді є планетою, він буде повністю знищений сусідом упродовж найближчих кількох сотень мільйонів років.
Варто зазначити, що речовина об’єктів, які поглинаються, осідає на поверхні білих карликів, що дає можливість провести її хімічний аналіз. Нещодавно інша група дослідників використала цей спосіб, щоб визначити, з чого складалися мантії кількох загиблих екзопланет.
За матеріалами https://www.chandra.si.edu
