Астрономи знайшли найбільшу радіогалактику у Всесвіті. Вона знаходиться на відстані 3 мдрд світлових років. Їй дали назву «Алкіоней». Загальна протяжність цього монстра складає 3 мегапарсеки. Знайшли його завдяки потужному радіовипромінюванню.
Як знайшли найбільшу радіогалактику
Гігантські галактики, центральні чорні діри яких взаємодіють із навколишнім газом і перетворюють його на джерело синхротронного випромінювання — не рідкість у космосі. Саме за цим випромінюванням полювали дослідники, що працюють на новому європейському масиві антен LOw Frequency ARray (LOFAR). Він складається з 20 тисяч окремих антен, розкиданих на великій площу.
Пошук виявився неймовірно вдалим. На відстані у 3 млрд світлових років учені виявили «пелюстки» гігантської радіогалактики, що розкинулися у просторі майже на 5 мегапарсеків, або ж майже 16 млн світлових років. Це найбільша з відкритих радіогалактик. Вона отримала назву «Алкіоней» на честь гіганта з грецької міфології.
Подальші дослідження допомогли ідентифікувати радіовипромінювання Алкіонея з об’єктом, видимим в оптичному діапазоні. Він виявився досить звичайною еліптичної галактикою, тільки дуже великою. Вчені довго не могли оцінити її справжній розмір. Маса її становить 240 мільярдів мас Сонця, а в центрі знаходиться надмасивна чорна діра, що в 400 млн разів важча за нашу рідну зірку.
Що таке радіогалактики та чому вони такі великі
Для того, щоб краще уявити, що собою являє найбільша радіогалактика, треба зрозуміти, як ці об’єкти влаштовані. У центрі кожної з них знаходиться її «господар» — масивна галактика з великою і активною чорною дірою. Остання своєю потужною гравітацією «засмоктує» газ і пил зі своїх околиць і поглинає їх.
Велика частина газу при цьому перетікає на полюси чорної діри та вистрілюється у навколишній простір. Утворюються джети, що стикаються з міжгалактичним газом і поступово розпорошуються, формуючи широкі «пелюстки». Ці структури складаються з електрично зарядженої плазми та є джерелом синхротронного випромінювання.
Синхротронне випромінювання — це радіохвилі, які виникають не через теплові процеси, а через прискорення електронів у холодній електрично зарядженій плазмі. Вони нічим не відрізняються від звичайного випромінювання, однак їх легко впізнати, якщо порівняти зображення у радіодіапазоні з, наприклад, інфрачервоними знімками.
За матеріалами: www.sciencealert.com
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
