Використовуючи Дуже великий телескоп Європейської Південної обсерваторії (VLT ESO), астрономи докладно вивчили найдальше з усіх відомих на цей час джерел радіовипромінювання, який отримав позначення P172+18. Він являє собою «радіогучний» квазар.
Квазарами називають далекі галактики, в центрах яких розташовані надмасивні чорні дірки, що активно поглинають речовину. Це призводить до виділення величезної кількості енергії, що дозволяє астрономам реєструвати ці об’єкти, попри великі відстані до них. Джети приблизно 10% квазарів випромінюють у радіодіапазоні – їх називають «радіогучними».
P172+18 знаходиться від нас дуже далеко: випущеному ним світлу знадобилося 13 млрд років, щоб досягти Землі. Ми бачимо цей об’єкт таким, яким він був, коли вік Всесвіту становив приблизно 780 млн років. Хоча нам відомі й більш далекі квазари, цього разу астрономи вперше зуміли отримати явні свідчення існування радіоджетів на ранньому етапі.
Випромінювання P172+18 забезпечує чорна діра з масою близько 300 млн сонячних, яка стрімко поглинає навколишню речовину. Астрономи вважають, що між її швидким зростанням та присутністю радіоджетів є зв’язок. Очевидно, джети здатні збуджувати газ навколо надмасивного тіла, збільшуючи цим швидкість його поглинання. Таким чином, вивчення радіогучних квазарів може розповісти нам про те, як саме чорні дірки в ранньому Всесвіті змогли за порівняно короткий час після Великого вибуху зрости до розмірів, що вражають.
За матеріалами: https://www.eso.org
