Зонди Voyager відзначили збільшення щільності речовини міжзоряного середовища

У 2012 та 2018 роках Voyager 1 і Voyager 2 стали першими в історії космічними дієвими апаратами, які вийшли за межі геліосфери в міжзоряний простір. На їх борту все ще працює кілька наукових інструментів, які надають унікальну можливість вимірювати характеристики навколишнього середовища.

Подія в Києві на перетині мистецтва, космосу та технологій! Дізнатися більше
Ілюстрація, яка демонструє положення апаратів Voyager 1 та Voyager 2. Джерело: NASA/JPL-Caltech

Через деякий час після того, як Voyager 1 залишив «сферу впливу» Сонця, вчені звернули увагу на цікавий феномен. За даними апарата, щільність навколишньої плазми почала збільшуватися, що суперечило наявним уявленням про розподіл міжзоряної речовини. Говорячи про космічне середовище, ми зазвичай маємо на увазі вакуум, проте це не зовсім так. У ньому все ще зустрічається кілька частинок. Так, середня щільність сонячного вітру становить від 3 до 10 електронів та протонів на кубічний сантиметр, але в міру віддалення від Сонця вона знижується. Міжзоряний простір також не є абсолютно пустим. Згідно з підрахунками, середня концентрація електронів у міжзоряному середовищі Чумацького Шляху становить близько 0,037/см³ (37 тис. частинок на кубометр).

Загальна схема геліосфери. Джерело: NASA/IBEX/Adler Planetarium

Коли Voyager 1 залишив геліосферу, виміряна ним щільність плазми становила 0,055/см³. Через 6 років цей показник зріс до 0,13/см³. Можна було б припустити, що це помилка вимірів чи деяка локальна аномалія. Однак Voyager 2 підтвердив свідчення свого «собрата». Коли він тільки вийшов за межі геліосфери, щільність плазми становила 0,039/см³, але менш ніж через рік зросла до 0,12/см³. До цього варто додати, що траєкторії апаратів давно розійшлися, і вони досліджують різні області міжзоряного простору. Вчені вже висунули кілька гіпотез, які пояснюють цей феномен. За однією з версій, у міру віддалення від геліосфери напруженість міжзоряного магнітного поля посилюється, що створює іонну нестійкість, яка призводить до викачування плазми з сусідніх регіонів. Можливо також, що речовина, яка уповільнюється біля межі геліосфери з міжзоряним середовищем, утворює своєрідну «пробку», через яку зараз і рухається пара зондів Voyager.

За матеріалами https://www.sciencealert.com

Новини інших медіа
У Чумацькому Шляху виявили найпотужніший природний прискорювач частинок
Blue Origin виявили справжню причину вибуху ракети New Glenn
Надмасивна чорна діра-утікачка допомогає зрозуміти стародавнє злиття
Астробіолог побачив у бактеріях з чистих кімнат NASA несподівану користь
Що Spirit насправді бачив у ґрунті кратера Гусєва
Зодіакальний пил інших систем може завадити пошуку життя у Всесвіті
Нестійкість Кельвіна — Гельмгольца вперше зафіксована на Сонці
Ракета Falcon 9 розлетілась на друзки біля кратера Ейнштейна
Під зорепад Персеїд українці зможуть залишити своє бажання на інтерактивній зоряній мапі
Створений у КПІ наносупутник PolyITAN-1 потрапив до Книги рекордів України