Зоря в центрі планетарної туманності розкрила таємниці свого життя

Вчені вперше дослідили білий карлик у центрі планетарної туманності, який є частиною розсіяного зоряного скупчення. Вони змогли дізнатися, скільки маси він втратив упродовж свого існування, і таким чином перевірили сучасні моделі зоряної еволюції.

Планетарна туманність в центрі скупчення Мессьє 37
Планетарна туманність у центрі скупчення Мессьє 37. Джерело: K. Werner et al.

Скільки маси втрачає зоря протягом життя?

Міжнародна дослідницька група під керівництвом професора Клауса Вернера з Інституту астрономії та астрофізики Тюбінгенського університету вперше вивчила центральну зорю планетарної туманності, розташовану в розсіяному зоряному скупченні.

Вчені спрямували гігантський 10-метровий телескоп на канарському острові Ла-Пальма на одне зі світил, що є частиною розсіяного скупчення Мессьє 37. Як і всі зорі, що перебувають у центрі планетарних туманностей, це білий карлик, причому достатньо молодий.

Колись зоря була подібна до нашого Сонця. Проте вона вичерпала свої запаси водню, перетворилася на червоний гігант і згодом скинула свої зовнішні оболонки, які й утворили планетарну туманність. Лишилося лиш невелике щільне ядро.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

Одна з найголовніших загадок, пов’язаних із зорями, подібними до Сонця, полягає у тому, скільки ж маси вони втрачають у процесі всіх цих перетворень. Вважається, що для нашого світила ця цифра становить 50 відсотків. А якби воно було у 8 разів важчим, то це було б вже 80 відсотків. Проте результати всіх цих підрахунків перевірити вкрай важко.

Розсіяні зоряні скупчення допомагають розкрити загадку

І ось тут на допомогу приходять розсіяні зоряні скупчення. Ці групи зір народилися з однієї газопилової хмари й відтоді так разом і блукають Всесвітом. У світил всередині групи один і той самий вік, різниться тільки їхня маса.

Чим маса зорі вище, тим швидше вона еволюціонує. Тож якщо якесь зі світил у розсіяному скупчені встигло пройти стадію червоного гіганта і перетворитися на білий карлик, за його сусідами ми точно можемо вирахувати його вік, а отже, і початкову масу. Отже, такі об’єкти є чудовими цілями для перевірки теорій зоряної еволюції.

Проблема лише в тому, що по всьому Чумацькому Шляху таких об’єктів усього кілька. І вони зазвичай дуже тьмяні. Раніше вивчити їх як слід не вдавалося. І саме цим таке цікаве останнє дослідження.

Виявилось, що зараз зоря в центрі планетарної має 0,85 маси Сонця. А на початку свого існування вона важила у 2,8 раза більше за нього. Тобто у процесі своєї еволюції вона втратила 70 відсотків маси, й це добре поєднується з наявними теоріями.

За матеріалами phys.org.

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту