Зразки астероїда Рюгу розповіли про сонячні бурі

Японські науковці продовжують вивчати зразки астероїда Рюгу, які кілька років тому привіз зонд «Хаябуса-2». Вони застосували нову техніку, яка дозволила з’ясувати, що частина порід та мінералів, які його утворюють, сформувалася під дією інтенсивного бомбардування високоенергетичними частинками сонячного вітру.

Вчені вивчають зразки з астероїда Рюгу
Вчені вивчають зразки з астероїда Рюгу. Джерело: phys.org

Зразки з астероїда Рюгу

Аналіз зразків, отриманих з астероїда Рюгу космічним апаратом «Хаябуса-2» Японської космічної агенції, дозволив отримати нові відомості про те, що вони пережили інтенсивне бомбардування зарядженими частинками. Результати дослідження, проведеного професором Юкі Кімурою з Університету Хоккайдо та його колегами з 13 інших установ Японії, опубліковані в журналі Nature Communications.

«Хаябуса-2», що досягнув астероїда Рюгу 27 червня 2018 року, зібрав зразки під час двох обережних приземлень, а потім, під час прольоту поблизу Землі у грудні 2020 року, скинув їх на поверхню. Зараз космічний апарат продовжує свою космічну подорож. У планах — спостереження за двома іншими астероїдами, які мають відбутися у 2029 і 2031 роках.

У дослідженнях використовувалися пучки електронів, які проникали крізь зразки, щоб виявити деталі їхньої структури та електромагнітні властивості. Цей метод називається електронною голографією.

Про що можуть розповісти зразки з астероїда?

Завдяки тому, що зібрані з астероїда зразки можна досліджувати у земній лабораторії, науковці мають змогу багато дізнатися про те, в яких умовах відбулося формування цих небесних тіл. Зокрема, вчені дізналися, що на них тривалий час діяла несприятлива «космічна погода» у вигляді високоенергетичного сонячного випромінювання.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

Оцінити все це за метеоритами, що врізаються в атмосферу Землі, неможливо. По-перше, вони часто походять із внутрішніх частин астероїдів, тому могли не зазнавати впродовж мільйонів років таких драматичних змін. По-друге, нагрівання під час проходження земної атмосфери могло їх сильно змінити.

«Ознаки «космічного вивітрювання», які ми виявили безпосередньо, дадуть нам краще розуміння деяких явищ, що відбуваються в Сонячній системі», — каже Кімура. Він пояснює, що напруженість магнітного поля зменшувалася в міру формування планет і вимірювання залишкової намагніченості на астероїдах може розкрити інформацію про те, як це відбувалося.

Фрамбоїди

Особливо цікавим відкриттям стало те, що маленькі мінеральні зерна, які називаються фрамбоїдами, що складаються з магнетиту, форми оксиду заліза, повністю втратили свої нормальні магнітні властивості. Дослідники припускають, що це сталося через зіткнення з високошвидкісними мікрометеороїдами діаметром від 2 до 20 мікрометрів.

Фрамбоїди були оточені тисячами металевих наночастинок заліза. Розбираючись у тому, куди ті поділися, вчені сподіваються дізнатися більше про еволюцію астероїдів.

«Хоча наше дослідження має насамперед фундаментальний науковий інтерес і розуміння, воно також може допомогти оцінити ступінь деградації, яку може спричинити космічний пил, що на великій швидкості зіштовхується з роботизованими або пілотованими космічними апаратами», — підсумовує Кімура.

За матеріалами phys.org

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту