3I/ATLAS. Іншопланетян чекати не варто

Об’єкт 3I/ATLAS став справжньою сенсацією в сучасній астрономії. Більшість науковців погоджується з тим, що він є кометою, яка прилетіла до нас від іншої зорі. Чимало популярних видань пише, що насправді він ще цікавіший, бо може виявитися інопланетним зондом. Розберімося, що й до чого.

Міжзоряний гість

1 липня 2025 року система роботизованих телескопів ATLAS відкрила за орбітою Юпітера об’єкт, що досить швидко рухався на тлі зір. Така поведінка зазвичай вказує на комету, що залетіла до нас із хмари Оорта, розташованої на околицях Сонячної системи. Однак спочатку кометної активності виявлено не було.

Проте швидкість руху і траєкторія цього об’єкта одразу зробили його однією з головних астрономічних сенсацій 2025 року, а невдовзі про нього почали говорити навіть дуже далекі від спостереження за небом люди. Адже виходило так, що комета, яка невдовзі отримала ім’я 3I/ATLAS (C/2025 N1), залетіла до нас із міжзоряного простору.

Власне, «3I» у назві й указує на те, що це третій відомий людям макроскопічний міжзоряний об’єкт. Першими двома були астероїд Оумуамуа (1I/ʻOumuamua) та комета Борисова (2I/Borisov), відкриті у 2017 та 2019 роках. Те, що раніше міжзоряні гості не фіксувалися, а тепер з’являються так рясно, може когось налякати. Але насправді жодної містики в цьому немає.

Просто за останні десятиліття астрономічні технології швидко прогресували, з’явилися великі оглядові телескопи, космічні обсерваторії, роботизовані прилади, мережа любителів, що постійно обмінюються інформацією в Інтернеті. Людство досягло того рівня спостережень, коли може побачити на небі те, що раніше залишалося непоміченим.

Тож на появу третього міжзоряного об’єкта чекали. Одразу після повідомлення про відкриття 3I/ATLAS, на неї спрямували чимало потужних астрономічних інструментів, завдяки чому науковці у достатньо стислі строки встановили, що це таки комета, і дізналися про неї достатньо.

Характеристики комети

Перше, що зацікавило науковців у 3I/ATLAS, — це її швидкість. У Оумуамуа та комети Борисова вона була відчуто вищою, ніж у тих тіл, що мають афелій десь на краю Сонячної системи: 26 та 32 км/с відповідно.

Однак у випадку 3I/ATLAS ця величина складала 58 км/с уже в той момент, коли вона тільки входила до Сонячної системи. Тобто вже тоді вона пролітала дистанцію, рівну відстані від Землі до Сонця, приблизно за місяць. І ця швидкість відтоді тільки зростала, бо зараз на це тіло діє гравітація нашого світила.

Така висока швидкість визначила траєкторію, що виявилася занадто незвичною для об’єктів Сонячної системи. Її ексцентриситет складає 6,141. Хтось може сказати, що ексцентриситет не може перевищувати одиниці. Але це відповідає тільки замкненим еліптичним орбітам, які мають усі тіла, що постійно обертаються навколо Сонця.

Однак ексцентриситет є й у параболічних та гіперболічних траєкторій, і саме до останніх належить орбіта, якою рухається 3I/ATLAS. Причому ексцентриситет у неї настільки великий, що траєкторія більше нагадує пряму, ніж криву.

Друга особливість 3I/ATLAS, на яку звернули увагу науковці, — ділянка неба, з якої до нас прилетіла комета. Вона розташована у сузір’ї Стрільця, достатньо близько до напрямку на центр Чумацького Шляху. При цьому вона має достатньо високу вертикальну складову швидкості відносно площини диска нашої Галактики, тобто фактично комета пролітає його наскрізь, а не весь час рухається в ньому.

Усе разом це вказує на те, що вона виникла біля якоїсь зорі у товстому диску Чумацького Шляху. А вони, як правило, належать до найбільш стародавніх поколінь світил. Саме з цього було виведене чи не найбільш сенсаційне твердження щодо 3I/ATLAS, яке вважається науково правдивим і визнаним більшістю вчених. Ця міжзоряна комета є старшою, ніж Сонце. Її вік оцінюється від 7,6 до 13 млрд років, хоча є й інша оцінка, згідно з якою вона утворилася десь між 3 та 11 млрд років тому.

Крім того, протягом усього липня науковці спостерігали за 3I/ATLAS і переконалися, що вона проявляє нормальну кометну активність, тобто формує кому і щось схоже на хвіст. Це, своєю чергою, дозволило провести спектроскопічні дослідження і переконатися, що вона переважно складається з води й містить гідроксильні іони ОН. Крім того, на ній знайшли діоксид та монооксид вуглецю, і схоже, що саме їх випаровування відповідальне за утворення кометної оболонки.

А ось ціанідів, кисню чи складних органічних молекул, які є у тих кометах, що постійно обертаються навколо Сонця, у складі 3I/ATLAS поки що не виявили. Зате там багато пилу, і його частинки достатньо великі, діаметром близько 1 мікрона.

З пилом пов’язаний один цікавий факт щодо 3I/ATLAS. Річ у тім, що коли почали перевіряти архівні знімки різних телескопів, то знайшли міжзоряну комету на зображеннях супутника TESS, зроблених ще у травні цього року. Він працює в інфрачервоному діапазоні й на його зображеннях видно, що це космічне тіло ще тоді, знаходячись далеко за орбітою Юпітера, зазнавало викидів речовини, у яких був присутній пил.

Нарешті науковці змогли з певною точністю розрахувати діаметр ядра комети. У ранніх дослідженнях він оцінювався від 10 до 20 км. Потім завдяки космічному телескопу Hubble зменшили до діапазону від 0,32 до 5,6 км. Але до верхньої чи нижньої його межі близький її розмір — у вчених немає згоди. Одні дослідження показують, що ядро менше кілометра в діаметрі, інші — що більше.

Іншопланетяни

Було б дивно, якби поява 3I/ATLAS не викликала чуток про те, що вона є космічним кораблем іншопланетян. У соціальних мережах цю ідею висловлювали ледь не з перших днів після відкриття, а 16 липня в дискусію вступив такий собі Аві Лоеб, справжній професор-астрофізик із Гарвардського університету. Він опублікував статтю, в якій навів одразу кілька цілком наукових доказів на користь того, що це може бути міжзоряний зонд іншопланетян.

Звісно, це спричинило шквал публікацій із припущеннями, що йдеться про справжній іншопланетний корабель, а наприкінці осені варто очікувати висадки прибульців. В академічному середовищі Лоеб має досить скандальну репутацію: за його плечима — чимало якісних наукових робіт, однак він часто робить надто сміливі прогнози, які здебільшого не підтверджуються.

Після такої гучної заяви інші науковці кинулися спростовувати слова Лоеба та його колег. Головним чином їхні припущення базувалися на тому, що орбіта 3I/ATLAS лежить практично у площині екліптики, тож вона пройде достатньо близько до кількох внутрішніх планет, а це може свідчити про плани дослідити їх, а то й здійснити висадку.

Крім того, Лоеб заявляв, що об’єкт не демонструє класичної кометної активності. На це йому резонно відповіли, що на момент його заяв об’єкт перебував достатньо далеко від нас, аби ми не бачили викидів із нього. І справді, надалі 3I/ATLAS показала цілком стандартну кометну активність.

Крім того, науковці звернули увагу, що якби це був іншопланетний зонд, то він би був невеликим металевим об’єктом, який би ми побачили, в кращому випадку, під час наближення до орбіти Марса, але аж ніяк не на відстані, більшій за 4 а.о.

Що ж до орбіти комети, то вона хоч і близька до екліптики, але все ж нахилена відносно неї на 5°, і це цілком може бути збігом обставин. Загалом же проліт всередині системи заслуговує на окремий розгляд.

Політ комети

Говорячи про можливість того, що на 3I/ATLAS все ж є іншопланетяни, важливо зазначити, що у момент її максимального зближення із Сонцем Земля перебуватиме по інший бік від нього. Тому, аби наблизитися до неї гіпотетичному кораблю прибульців, треба буде від’єднатися від крижаної гори й здійснити маневр гальмування.

Багато хто з тих, кому сподобалося припущення Лоеба, говорять, що для цього є всі передумови, бо траєкторія комети проходить так, що вона зближуватиметься одразу з кількома великими планетами, й біля них можна буде здійснити гравітаційний маневр.

Однак погляньмо, який насправді вигляд матимуть ці зближення. Першим на шляху 3I/ATLAS трапиться Марс. На мінімальну відстань до нього комета підійде на 29 млн км. І насправді це 75 середніх відстаней від Землі до Місяця. Дещо забагато для гравітаційного маневру.

29 жовтня 3I/ATLAS пройде перигелій — найближчу точку до Сонця. В цей час вона комета перебуватиме на відстані у 1,36 а.о. від нього. Тобто це буде вже всередині орбіти Марса, але все ще дуже далеко від орбіти нашої планети, яка в цей момент взагалі розташується по інший бік від Сонця.

Невдовзі після цього, 3 листопада, комета пройде на мінімальній відстані від Венери, але це все одно будуть 97 млн км. Земля з нашою сусідкою регулярно зближується значно сильніше. Про які гравітаційні маневри в цьому випадку можна говорити, залишається невідомим.

Після цього назустріч 3I/ATLAS, яка вже прямуватиме геть від Сонця, вирине Земля. Максимальне зближення станеться 19 грудня, та відстань при цьому становитиме цілих 1,8 а.о., тобто насправді міжзоряний гість перебуватиме від нас набагато далі, ніж Сонце. Нарешті, 16 березня 2026 року, 3I/ATLAS наблизиться до планети, яка справді могла б подарувати їй гарний гравітаційний маневр — Юпітера. Проте станеться це вже після того, як вона пролетить крізь усю внутрішню Сонячну систему і фактично їй доведеться повертати назад і наздоганяти Землю, яка в цей час знову опиниться на протилежному від неї боці від Сонця. Та й відстань від газового гіганта становитиме 53 млн км. Що дуже немало.

Звичайно, ми можемо припустити, що космічний корабель прибульців від’єднається від неї саме під час зближення з Марсом, або ж проходження перигелію, коли ми його не бачимо. При цьому йому доведеться гальмувати, скинувши більш ніж 20 км/с.

І все одно іншопланетянам це не дуже допоможе, бо траєкторія як була зараз, так і залишиться ретроградною відносно напрямку обертання планет навколо Сонця. Тож якщо у прибульців, що летіли до нас багато мільярдів років, план трохи складніший, ніж стати камікадзе, їм знову доведеться гальмувати, витративши на це купу енергії.  А її ще треба звідкись узяти.

Тож, скоріш за все, іншопланетних гостей наприкінці року чекати не варто. Та й самою міжзоряною кометою помилуватися не вийде. У той момент, як вона з’явиться з-за Сонця, блиск її вже буде приблизно 11 зоряної величини, тобто вона буде недоступною навіть невеликим аматорським інструментам, не кажучи вже про неозброєне око.

Та й космічний апарат для вивчення її зблизька запустити не вдасться. Розрахунки показують, що для того, аби наздогнати її, він уже мав би стартувати із Землі, й це мала бути місія на межі наших можливостей щодо прискорення космічних апаратів. А ще краще, аби він стартував з орбіти Марса.

Але науковці продовжують вивчати 3I/ATLAS. Тепер ми точно можемо бути впевнені, що вона — не остання така, і вже за кілька років ми можемо чекати на наступного міжзоряного гостя. І, можливо, до того часу ми таки зможемо підготувати апарат, який подивиться на нього зблизька.