Астрономічні події лютого 2026 року: сонячне затемнення для пінгвінів та планети-гіганти

Однозначно найяскравішою астрономічною подією лютого 2026 року могло б стати кільцеве сонячне затемнення 17-го числа. Однак єдиним континентом, з якого можна буде спостерігати максимальну фазу, виявиться Антарктида. Тож навряд чи набереться багато бажаючих вирушити у мандрівку заради цього явища, а кількість людей, які проживають на континенті тривалий час, навіть у літній сезон (як зараз) не перевищує кількох тисяч. Так що затемнення 17 лютого побачить значно більша кількість пінгвінів, ніж людей.

Планети земної групи залишаються здебільшого згуртованими поблизу Сонця. Фактично виключена можливість побачити Марс; Венера почне з’являтися низько над обрієм увечері в другій половині місяця; а от Меркурій у лютому досягне максимальної східної елонгації, його можна буде зловити низько над західним горизонтом невдовзі після заходу Сонця.

З усіх планет продовжує тішити Юпітер. Він повільно рухається сузір’ям Близнят і залишається доступним для спостережень відразу після заходу Сонця та впродовж майже всієї ночі. І це не єдина причина звернути увагу на найбільшу планету нашої системи. Увечері 12 лютого спостерігатиметься одночасний транзит двох тіней його супутників: на диску Юпітера опиняться тіні Європи й Каллісто. І якщо першу з них можна упіймати відносно часто, то транзит другої — величезна рідкість. 

На вечірньому небі, але вже доволі низько над західним горизонтом, у сузір’ї Риб, все ще помітний Сатурн. А в бінокль чи телескоп можна роздивитися поруч із ним і Нептун. Особливо зверніть увагу на цю пару 20 лютого — між планетами залишиться менш ніж 1°.

Ще однією планетою, доступною для спостережень, є Уран. Його доволі легко знайти в бінокль чи телескоп у сузір’ї Тельця, неподалік від розсіяного скупчення Плеяди. У лютому для нього Завершується період ретроградного руху на тлі зір і розпочинається період проградного руху, що триватиме до середини вересня.

Перелік подій

? ? ? 1/2 лютого — повня, точний час настання повної фази 00:09 (22:09 UTC 01.02.2026).

? ? ? 4 лютого — Уран змінює напрямок руху небом із ретроградного на проградний.

? ? ? 12 лютого — транзит тіней Європи та Каллісто по диску Юпітера (подвійний транзит триває з 21:04 до 22:25 за Києвом).

? ? ? 17 лютого — молодик, точний час 14:01 за Києвом (12:01 UTC).

? ? ? 17 лютого — кільцеподібне сонячне затемнення. Максимальна величина затемнення сягатиме 0.963, тобто Місяць приховає до 96.3 % діаметра видимого диска Сонця. Затемнення можна буде спостерігати здебільшого в Антарктиді, в Україні його видно не буде.

? ? ? 19 лютого — Меркурій (-0,6^m) у найбільшій східній елонгації (18.1°); спостерігається невдовзі після заходу Сонця низько над західним горизонтом.

? ? ? 19 лютого — на вечірньому небі на заході красива конфігурація, що включає Венеру, Меркурій, серп молодого Місяця та Сатурн із Нептуном.

? ? ? 20 лютого — сполучення Сатурна (+1,0^m) з Нептуном (+7,8^m). Кутова відстань між планетами зменшиться до 0°50′, тож їх можна буде побачити в одному полі зору бінокля або невеликого телескопа.

? ? ? 26/27 лютого — сполучення Місяця (77 %) з Юпітером (-2,5^m). Найближче (за 2,5° один від одного) небесні тіла опиняться орієнтовно о 08:58, коли для нас вони перебуватимуть під горизонтом.

Детальний огляд найцікавіших подій

12 лютого: подвійний транзит тіней супутників Юпітера — Європи та Каллісто

Якби ми мали змогу вести астрономічні спостереження з Юпітера, то, за умови вдалого розташування, регулярно б ставали свідками затемнень, спричинених якимось із його чотирьох великих супутників. А ззовні системи Юпітера це виглядає як повільний рух тіні супутника по диску планети — так званий транзит.

У лютому Юпітер все ще привертає увагу своєю високою яскравістю: оскільки в січні він був у протистоянні, його кутові розміри залишаються достатньо великими, дозволяючи роздивитися деталі мінливої атмосфери й тіні галілеєвих супутників.

Транзити тіней Іо, Європи та Ганімеда відбуваються доволі регулярно: ці супутники обертаються у площині екватора достатньо близько від планети. А от Каллісто більш віддалений, а тому тінь найчастіше «промахується», проходячи південніше або північніше Юпітера. І лише поблизу часу юпітеріанського рівнодення можливо спостерігати транзит тіні Каллісто. Найближче рівнодення буде у грудні 2026 року, тож сезон транзитів тіней Каллісто вже розпочався.

Подвійні транзити, під час яких на диску Юпітера опиняється одразу дві тіні, зазвичай доступні для спостережень у певній локації не більше ніж пару разів на рік. А між подвійними транзитами, що включають тінь від Каллісто, може пройти до кількох років, тобто від одного рівнодення до наступного.

Найближчий видимий у нас транзит тіней Каллісто та Європи відбудеться 12 лютого і триватиме з 21:04 до 22:25 (19:04–20:25 UTC). Для спостережень бажано озброїтися телескопом діаметром не менше 150 мм. Успіх багато в чому залежить від погоди — ідеально, щоб над вами було безхмарне небо, сухе повітря та стабільна атмосфера. Зважайте на те, що тінь Каллісто буде значно більш розмитою, ніж тінь Європи.

17 лютого: кільцеподібне сонячне затемнення

Сонячні затемнення відбуваються у той час, коли Місяць опиняється між Землею та Сонцем. Залежно від точності цього вирівнювання, спостерігається повне, часткове або кільцеподібне затемнення. Необхідною передумовою повного затемнення є не лише чітке вирівнювання небесних тіл, а ще й видимий кутовий розмір Місяця має перевищувати видимий розмір Сонця. Часткове затемнення відбувається, коли вирівнювання недостатньо точне. А от кільцеподібне спостерігається тоді, коли кутовий розмір Місяця менший, ніж Сонця, через що закрита лише центральна частина сонячного диска, а по контуру можна побачити «вогняне кільце». Своєю чергою, зміна видимого розміру нашого супутника пов’язана з еліптичною формою його орбіти — він то наближається до Землі, то віддаляється.

Із затемненням 17 лютого ситуація доволі цікава. Зазвичай таке спостерігається, коли Місяць проходить поблизу апогею — найвіддаленішої від Землі точки орбіти. Однак у цьому випадку від апогею і до перигею приблизно по 7 діб. Чому ж тоді затемнення не повне, а кільцеподібне? Річ у тім, що Земля нещодавно (3 січня) пройшла найближчу до Сонця точку своєї орбіти, відтак кутовий розмір денного світила все ще перевищує середній, а головне — перевищує видимий розмір Місяця.

З усіх континентів найкращі умови спостереження будуть в Антарктиді. Найбільше пощастить мешканцям французько-італійської станції «Конкордія» (Concordia Station) — там буде видно глибоку кільцеву фазу затемнення, коли Сонце на 92.5 % сховається за Місяцем. Однак світило перебуватиме буквально у 5° над горизонтом. Лише трохи гірші умови складуться на Casey Station — науково-дослідній станції Австралії. Тут можна буде побачити близьку до максимальної часткову фазу, що сягатиме 91.3 %. Часткову фазу можна буде спостерігати і з української антарктичної станції «Академік Вернадський». Однак умови суттєво гірші — тільки 21,7 % площі сонячного диска буде закрито, а саме Сонце перебуватиме лише у 12° над горизонтом.

Часткові фази можна буде також побачити на півдні Південної Америки (до 5 %), півдні Африки (до 16 %) та на острові Мадагаскар (до 28,7 %).

17 лютого: молодик — найкращий час для спостереження галактик та зоряних скупчень

Хай нам не пощастило із сонячним затемненням, та цей час можна присвятити об’єктам глибокого космосу. За відсутності Місяця на нічному небі значно простіше роздивитися слабкі галактики, туманності та зоряні скупчення.

Якщо ви тільки починаєте знайомитися з перлинами нічного неба, то гарним стартом у першій половині ночі стануть Плеяди (M45), Туманність Оріона (М42), а трохи пізніше — розсіяне скупчення Ясла (М44, сузір’я Рака). Привабливими навіть у малі інструменти будуть й інші розсіяні скупчення, якими багате зимове небо — M35, M36, M37, M38

Для досвідченіших спостерігачів та фотографів лютий — найкращий час для галактик Боде (M81) і Сигара (M82), а за умови справді темного неба можна спробувати знайти галактику M108 і планетарну туманність Сова (M97).

19 лютого: найбільша елонгація Меркурія та «мініпарад»

19 лютого ввечері на заході, майже одразу як Сонце сховається за обрієм, можна буде побачити вельми естетичну конфігурацію. Найнижче розташується яскрава Венера, над нею — значно менш виразний Меркурій, ще вище — тоненький серп молодого Місяця, а поруч із ним — Сатурн та Нептун.

Зважайте на те, що майже всі зазначені об’єкти можна побачити неозброєним оком, і лише Нептун вимагає оптичних приладів і трохи темнішого неба. 

Для спостережень обирайте майданчик із відкритим видом на захід — південний захід. Розпочинати можна фактично зразу після заходу Сонця, для Києва це орієнтовно з 17:25–17:30.  Враховуйте, що вікно можливостей буде дуже коротким — між заходами Сонця та Венери пройде близько 50 хвилин. 

Першими ви побачите Місяць і Венеру, оскільки вони у візуальному квартеті найяскравіші. З настанням сутінок проявиться Меркурій — в цей день він матиме максимальну елонгацію, тобто відійде від Сонця на найбільшу відстань, яка цього разу становитиме 18.1°. Останнім можна буде побачити Сатурн. А якщо плануєте подивитися і на Нептун, не забудьте захопити з собою бінокль, а ще краще — телескоп.