Січень стане, в першу чергу, місяцем довгоочікуваного протистояння Юпітера та одного з найпотужніших метеорних потоків — Квадрантидів. Утім, видима активність першого примітного зорепаду 2026 року буде помітно знижена через велику фазу Місяця.
Довгими зимовими вечорами все ще залишаються доступними для спостережень Сатурн і Нептун. Перший з них 15 січня перейде із сузір’я Водолія у сузір’я Риб, тоді як другий, рухаючись значно повільніше, все ще залишається в Рибах.
Цей місяць надасть не надто багато можливостей любителям планет. У січні Марс, Венера і Меркурій опиняться поблизу Сонця. Зокрема, 8 січня відбудеться своєрідне потрійне сполучення Сонця, Венери й Марса. Чи можливо спостерігати таке рідкісне явище? З наземними інструментами — абсолютно точно ні. Однак можна простежити рух планет за допомогою космічних коронографів, таких як старий вірний SOHO та запущений у березні 2025 року PUNCH.
У січні завершується сезон транзитів Титана по диску Сатурна — рідкісних явищ, за яких найбільший супутник на кілька годин опиняється між планетою і нами. Наступного разу ми матимемо змогу спостерігати такі події аж у 2038–2039 рр. Подібні явища відбуваються лише тоді, коли Земля перебуває майже точно у площині орбіти Титана, яка, своєю чергою, практично збігається із площиною кілець. Відтак, між сусідніми серіями проходить орієнтовно 7,5 року — приблизно стільки ж, скільки між рівноденнями на Сатурні, що знаменуються видимістю кілець із ребра.
Між двома сусідніми транзитами Титана проходить орієнтовно 16 діб — період його обертання навколо Сатурна. Перший із двох січневих транзитів можна буде спостерігати 9 січня з 19:01 (17:01 UTC), і це буде останній відносно вдалий для нас транзит. Під час другого транзиту Сатурн для нас буде вже занадто низько над горизонтом — лише у 14°. Однак можна спробувати побачити і його. Він розпочнеться 25 січня о 19:45 і, як і перший, триватиме аж допоки Сатурн не опиниться за горизонтом.
З яскравих сузір’їв на січневому небі панують Оріон та Великий Пес, Візничий і Персей із Кассіопеєю, надаючи можливості довгими ночами милуватися численними знаменитими туманностями, скупченнями й галактиками.
Перелік подій
? ? ? 3 січня — повня, точний час повної фази 12:03 (10:03 UTC), відтак для любителів спостерігати та знімати повний Місяць оптимальною буде ніч із 2 на 3 січня.
? ? ? 3 січня — Земля проходить перигелій (найближчу до Сонця точку) на відстані 147 млн км.
? ? ? 3/4 січня — максимум метеорного потоку Квадрантиди з радіантом у сузір’ї Волопаса. Прогнозований ZHR = 80, але спостереження за умови повні цього року дозволять побачити лише найяскравіші метеори.
? ? ? 10 січня — протистояння Юпітера (-2,7m). Планету легко знайти у сузір’ї Близнят, і видно її впродовж усієї ночі.
Магазин від Universe Space Tech
Комплект журналів Сонце, Місяць та Марс
До товару? ? ? 18 січня — молодик, точний час — 21:52 (19:52 UTC).
? ? ? 23 січня — сполучення Місяця (23 %) із Сатурном та Нептуном. Першу з двох планет буде видно неозброєним оком, її блиск сягає +1,0m, тоді як для спостережень другої знадобиться бінокль, а ще краще — телескоп, оскільки її блиск буде лише +7,8m. О 10:30 (за Києвом) Місяць опиниться за 2,9° від Сатурна, а о 14:23 — за 2,4° від Нептуна. Однак увечері ці небесні тіла все ще будуть перебувати поруч.
? ? ? 27/28 січня — покриття Місяцем (69 %) скупчення Плеяди. Спостерігається орієнтовно опівночі (за Києвом) низько над західним горизонтом.
? ? ? 31 січня — сполучення Місяця (95 %) з Юпітером (-2,6m). На найменшій кутовій відстані ці небесні тіла опиняться о 06:36, коли для нас будуть під горизонтом. Однак перед світанком 31 січня вони вже будуть доволі близько, і подарують чарівне видовище на тлі пастельних кольорів світанку.
Детальний огляд найцікавіших подій
3 січня: Земля у перигелії
Хоча орбіту нашої планети часто зображують круговою, це певне спрощення. Як і всі планети Сонячної системи, Земля рухається по еліпсу, то наближаючись до Сонця, то віддаляючись від нього. Найближча то центрального світила точка орбіти називається перигелієм, а найвіддаленіша — афелієм.
Хоча це доволі контрінтуїтивно, саме тоді, коли у нас часто буває найхолодніше, Земля проходить перигелій, опиняючись цього року на відстані (https://www.timeanddate.com/astronomy/perihelion-aphelion-solstice.html) 147 099 894 км від Сонця 3 січня о 19:15 (17:15 UTC).
Чи можна якось спостерігати це явище? Так, але це не просто, і потребує спеціального обладнання та терплячості. Якщо тривалий час фотографувати Сонце із застосуванням сонячного фільтра та порівняти зроблені знімки в одному масштабі, то можна помітити, що у перигелії воно на 3 % більше за розміром, ніж в афелії, який ми проходимо в 2026 році 6 липня.
3/4 січня: «зорепад» Квадрантиди на піку активності
Щорічний метеорний потік Квадрантиди проявляє активність впродовж двох тижнів — з 28 грудня до 12 січня, і досягає максимуму активності в ніч з 3 на 4 січня. Варто зазначити, що цей потік має доволі вузький пік, що триває лише 6–8 годин. За прогнозом American Meteor Society, найбільша активність очікується орієнтовно о 23 годині 3 січня (21:00 UTC).
Радіант (уявна точка вильоту метеорів) розташований у сузір’ї Волопаса, і в наших широтах ніколи не заходить за горизонт. Але 3 січня орієнтовно о 20:30 опиниться у найнижчій точці на небі. Відтак, для спостережень краще почекати пару годин, коли радіант встигне достатньо піднятися, а метеорний потік досягне максимуму — це збільшить видиму кількість метеорів.
У 2026 році спостереженням істотно заважатиме повня. Світло Місяця розсіюється в атмосфері та збільшує яскравість неба, що не дасть змогу помітити слабкі метеори, а саме такими багаті Квадрантиди. American Meteor Society припускають, що за годину спостерігач зможе побачити лише близько десятка найяскравіших метеорів. Найкращий результат ви отримаєте, якщо оберете таку точку спостережень, де Місяць буде прихований за будівлею. Альтернативний варіант — можна розташуватися спиною до нього.
10 січня: Юпітер у протистоянні
Протистояння зовнішньої планети — найкращий час для її спостереження. Протистоянням в астрономії називають таку конфігурацію, за якої планета і Сонце опиняються у протилежних напрямках відносно Землі. У дні навколо протистояння між нами та планетою відстань найменша, а це означає, що вона має найбільший видимий розмір, що дозволяє роздивитися її максимально детально.
І на Юпітері є на що подивитися! Динамічна атмосфера гіганта Сонячної системи перебуває у безперервному русі. Спостерігаючи у середній чи великий аматорський телескоп, ви зможете простежити обертання Юпітера, використовуючи Велику Червону Пляму як природний маркер, побачите еволюцію окремих вихорів, зміни абрисів темних смуг, рух тіней супутників по диску планети. До того ж 27 січня, з 03:20 до 06:56 (01:20–04:56 UTC), можна буде побачити рідкісний транзит тіні Каллісто по Юпітеру.
Якщо ж ви спостерігаєте виключно візуально, то Юпітер буде впродовж усієї ночі залишатися другим (після Місяця) за яскравістю небесним об’єктом. Навіть у великому місті ви його легко знайдете. У січні цього року Юпітер прикрашає сузір’я Близнят.
Протистояння однієї й тієї ж планети у різні роки відрізняються. Здебільшого це пов’язано з еліптичністю орбіт. І поточне протистояння буде вельми вдалим, адже за день до того Юпітер опиниться у перигелії, а отже — на найменшій відстані від Сонця. Ловіть момент, бо наступного протистояння чекати приблизно 1 рік і 1 місяць.
18 січня: час, коли зорі найяскравіші
18 січня — молодик, а отже, цілу ніч ми не побачимо Місяця. Погана новина для тих, хто обожнює роздивлятися місячні кратери, але такий довгоочікуваний час для любителів спостерігати й фотографувати слабкі небесні об’єкти. За умови ясного неба, довгі зимові ночі надають купу можливостей як для візуальних спостережень, так і для астрофото, як для початківців, так і для досвідчених аматорів.
Якщо ви ще не милувалися Туманністю Оріона цієї зими, січень — саме той час. Легкими для пошуку будуть Подвійне Скупчення Персея (NGC 869 і NGC 884) та Ясла (М 44) — їх, за умови темного неба, можна й без оптичних приладів побачити. А в бінокль чи малий телескоп вони направду розкішні. Можна пройтися зоряними скупченнями вздовж Чумацького Шляху від Корми до Візничого і влаштувати мінімарафон, в який увійдуть: M93, M41 (скупчення Малий Вулик), M46 та M47, M50, M48, скупчення Різдвяна Ялинка, M35, M37, та заключні M36 і M38.
Шукаєте викликів для свого обладнання? Тоді спробуйте зазнімкувати чи знайти візуально трійку галактик M81 (Галактика Боде), M82 (Галактика Сигара) та NGC 3077. А можна сфокусуватися на планетарних туманностях. Наприклад, усю ніч буде доступною Туманність Сова (M97) у Великій Ведмедиці та Туманність Ескімос (NGC 2392) у Близнятах, неподалік від Юпітера.
27/28 січня: Місяць покриє Плеяди
Відоме скупчення Плеяди (М45, Сім Сестер, або Стожари) розташоване у сузір’ї Тельця, неподалік від лінії екліптики. Не відходить далеко від неї і Місяць. А це означає, що час від часу їхні положення на небі збігаються.
Саме таке явище буде спостерігатися у ніч з 27 на 28 січня. Чим західніше та північніше ви перебуваєте, тим більш вдалим є ваше положення. Місяць, маючи менші кутові розміри ніж Плеяди, не покриває їх повністю. Так, у цьому випадку жителі України побачать покриття лише однієї із семи яскравих зір у Плеядах — Тайгети, що насправді являє собою потрійну систему.
Час і тривалість покриття залежать від географічного положення спостерігача. Наприклад, для Києва воно відбудеться орієнтовно з 23:30 (27 січня) до 00:20 (28 січня). Місяць і Плеяди перебуватимуть на заході, на висоті ~35° над горизонтом.
Плануючи спостереження, зважайте на те, що освітлений на 69 % Місяць повністю затьмарює Плеяди. Візуально зорі скупчення буде неможливо роздивитися, тож вам знадобиться або бінокль, або невеличкий телескоп із широким полем зору.
