Девід Кіппінг, дослідник із Колумбійського університету, нещодавно опублікував працю, в якій повернувся до одного зі старих розв’язків парадокса Фермі, згідно з яким іншопланетних цивілізацій просто немає або вони вкрай нечисленні.
Парадокс Фермі та гіпотеза Гарта — Тіплера
Коли ще у 1950 році Енріко Фермі запитав, чому за наявності настільки великого Всесвіту ми не бачимо в ньому жодної іншої цивілізації, це стало початком наукових і не дуже суперечок на цю тему. Різноманітні автори встигли створити купу пояснень парадокса, що названий на честь великого фізика.
Одним із важливих етапів у становленні сучасного розуміння парадокса Фермі стала гіпотеза, опублікована Майком Гартом та Френком Тіплером у серії статей з середини семидесятих по початок вісімдесятих років.
Як вони стверджували, ймовірність того, що позаземні цивілізації мали достатньо часу для розробки передових технологій, космічних польотів і самовідтворюваних машин (зондів фон Неймана) означає, що вони колонізували б галактику і давно прийшли на Землю. Оскільки не знайдено ніяких доказів цього, на їх думку такі цівілізації не повинні існувати.
Теорія Гарта — Тіплера наробила свого часу чимало галасу, бо ніби як вказувала на те, що ми у Галактиці самі. Однак у 1983 році Карл Саган та Вільям Ньюман піддали її критиці та вказали, що вона базується на достатньо малореальному припущенні, що розумне життя сильніше за будь-що хоче розповсюджуватися серед зір і що його осередки можуть існувати сотні мільйонів років. Відтоді наука про позаземне життя крутиться навколо цієї пари з тези та антитези.
Новий погляд
І ось тепер з’явилася стаття Девіда Кіппінга з Колумбійського університету. У ній він спробував надати теорії Гарта — Тіплера нового математичного обґрунтування. Створена ним модель має лише три параметри: спонтанну швидкість виникнення розумного життя (λ), швидкість поширення (u) та час початку розрахунку (t).
При цьому він включає у розв’язок таку річ, як стала Габбла. Тобто переходить від підрахунку кількості можливих цивілізацій у нашій Галактиці до визначення їхньої кількості у всьому Всесвіті з урахуванням його розширення. І саме з цього погляду проблему досі ніхто не розглядав.
Але, як стверджує Кіппінг, якщо серйозно поставитися до твердження Харта та Тіплера про те, що зонди можуть перетнути Чумацький Шлях за короткий проміжок космічного часу (від 300 000 до 20 мільйонів років), то природно випливає, що вони можуть «заразити» й інші галактики.
А це означає, що треба накласти обмеження не тільки на нашу, але й на інші галактики. Звичайно, що він знову спирається на сценарій, у якому розвинені цивілізації вкладають ресурси у створення зондів фон Неймана, які, наче інфекція, заражають галактику розумним життям.
Однак тепер його модель показує, що для того, щоб ми прямо зараз не спостерігали іншопланетян у себе над головою, треба, щоб джерела «інфекції», тобто розумні види, виникали не частіше ніж 1 на 100 000 галактик. А оскільки ми їх не бачимо, значить їх і не існує. Щоправда, для цього потрібно уявити щось на кшталт фільтра, який ефективно може попереджати виникнення цивілізацій, нездатних до міжзоряних польотів.
За матеріалами phys.org
