Козоріг — зодіакальне сузір’я, в яке Сонце входить 19 січня. Найцікавіше у ньому те, що воно зображує міфічну істоту з головою кози й хвостом риби, але ніхто не знає, що це за істота. Однак, крім того, у ньому знайдеться чимало цікавого і з чисто астрономічного погляду.
Сузір’я Козорога
Як стверджують астрологи, 19 січня — останній день, коли Сонце перебуває в зодіакальному сузір’ї Козорога. Астрономи згодні з ними частково. Наше світило справді перебуватиме у ньому в цей день, але це буде не кінцем його подорожі крізь нього, а тільки початком.
Так само як і у випадку з іншими зодіакальними сузір’ями, причиною цього є зміщення точки весняного рівнодення і перегляд кордонів сузір’їв, про які докладно можна почитати ось тут. Коротко — астрологи користуються астрономічними даними 2000-літньої давнини замість того, аби подивитися на небо.
Цікаво, що в ті часи, коли астрономія й астрологія ще були одним цілим, саме у Козорогу була точка зимового сонцестояння, яку досі позначають його символом. Південний тропік нашої планети — широта, на якій Сонце перебуває точно над головою під час зимового сонцестояння, також називається тропіком Козорога.
Саме ж сузір’я у січні спостерігати неможливо. Воно підіймається разом із Сонцем і сідає разом із ним. Тому для того, аби помилуватися ним, краще зачекати до літа. В цей час сузір’я Козорога в середині ночі перебуває високо над обрієм. Щоб його знайти, треба почати з пошуку «літнього трикутника». Так називають яскраві зорі Вегу, Альтаїр та Денеб. Нас цікавить остання з них, яка має розташована посеред фігури, схожої на хрест. Це сузір’я Лебедя. Далі треба на південний захід від нього пошукати групу не дуже яскравих зір, які утворюють щось на кшталт бумеранга, або літери «V». Це і буде сузір’я Козорога.
Загадкова історія сузір’я
Козоріг — міфічне створіння, у якого передня половина — коза, а задня — риба. Утім, чому саме таким є цей образ і що він мав символізувати, достеменно сказати важко. Сузір’я Козорога відоме ще з античних часів, однак і греки, і римляни успадкували його від вавилонян. У їхніх текстах зображення Козорога трапляється за багато століть до нашої ери, тож цей образ є чи не найдавнішим серед усіх сузір’їв.
Проте навіть глиняні таблички не можуть остаточно пояснити, чому ж коза поєдналася з рибою. Точно можна сказати лише те, що в ті часи Козоріг символізував бога нижнього світу Енкі, або Ейя, який також був водним богом, бо населення Месопотамії вірило, що глибоко під їхніми ногами існують темні води, куди й ховається Сонце на ніч.
Попри свою підземність, Ейя не був злим богом, він створив людей із глини, й перед початком всесвітнього потопу саме він підказав їм будувати ковчег. «Риб’яча» частина Козорога з ним асоціюється достатньо легко, а от коза викликає питання.
Коли стародавні греки отримали Козорога у спадок, то спробували адаптувати його образ до своїх міфів, і вийшло у них це не дуже. В одному з них розповідається що Козоріг — це та сама коза Амальтея, що вигодувала Зевса своїм молоком у печері.
У другому міфі Козоріг — це бог природи Пан, який злякався чудовиська Тифона і стрибнув у річку, де перетворився на рибу. Така трансформація ніби як добре узгоджується з виглядом міфічного звіра, однак насправді з нею теж є велика проблема. У Пана нижня частина тіла була козячою, тоді як у міфічного Козорога від кози лишалася лише голова з передніми копитами.
Яскраві зорі Козорога
Козоріг — це сузір’я, в якому яскравих і добре помітних світил немає. Найяскравіше з них має зоряну величину аж 2,85 і зветься Дельтою Козорога, Денеб Альг’єді («хвіст кози»). Відстань до неї складає 49 св. років, і насправді це — подвійна система.
Головний її компонент — гаряча біла зоря, маса якої вдвічі, а радіус — на 91 % більші за сонячний. Навколо неї з періодом трохи більше, ніж в одну земну добу кружляє жовтий чи помаранчевий карлик, що має 90 % маси Сонця і 71 % його радіуса. Він спричиняє короткоперіодичні коливання видимої яскравості зорі.
Якщо подивитися на Дельту Козорога у бінокль чи телескоп, то поруч можна побачити ще дві зорі. Однак вони не мають жодного стосунку до його системи. Обидві розташовані далеко позаду неї на відстані принаймні у 1000 св. років.
Друга за яскравістю зоря сузір’я — Бета Козорога. На нашому небі вона має третю зоряну величину, і з нею пов’язані цікаві особливості. Якщо подивитися на неї в бінокль, можна побачити відразу дві точки. Насправді це не фізично пов’язані об’єкти: один із них, β¹ Козорога, знаходиться на відстані 390 світлових років від нас, а другий, β² Козорога — на 360 світлових років.
При цьому кожен із компонентів сам по собі є кратною системою. У випадку β1 Козорога система є потрійною. Головний її компонент — помаранчевий гігант, який у 35 разів перевищує Сонце за радіусом і у 600 — за світимістю.
Навколо нього на відстані приблизно у 5 а.о. обертається ще пара зір. Більша з них — блакитне світило учетверо масивніше і у 112 разів яскравіше за Сонце. А ось його компаньйона, що знаходиться на відстані у лише 0,1 а.о., досі роздивитися як слід не вдалося, але відомо, що його маса складає 94 % сонячної.
У випадку β2 Козорога ми маємо справу з подвійною системою, що складається з двох білих зір, більшої та меншої. Відстань між ними — кілька десятків астрономічних одиниць, а один оберт одна навколо іншої вони роблять приблизно за 400 земних років.
Третя за яскравістю зоря — Альфа Козорога, або ж Альг’єді («козеня»). До речі саме від неї у романі Френка Герберта отримала свою назву рідна планета дому Харконенів Г’єді Прайм. З Альфою Козорога та сама історія, що і з Бетою. Є дві оптично близькі зорі, однак одна (Альфа¹ Козорога) розташована на відстані 690 св. років від нас, а друга, (Альфа2 Козорога) — на відстані 109 св. років.
Скільки компонентів має Альфа¹ Козорога, досі лишається спірним питанням. З впевненістю можна сказати тільки те, що головний компонент — це рідкісна гігантська жовта зоря, маса якої у 5,3, а радіус — у 36,3 раза більше, ніж у Сонця.
Кількість компаньйонів цієї зорі залишається під питанням. Принаймні один із них визнається справжнім, і є ще три зорі, які візуально розташовані поруч, але чи справді вони гравітаційно пов’язані з головним світилом — невідомо.
Альфа2 Козорога — це потрійна система. Головна зоря — теж жовтий гігант, що має масу у 2,05 раза більшу за сонячну, а за радіусом переважає наше світило у 8,38 раза. З періодом приблизно у 1500 років воно обертається навколо спільного центру мас із парою супутників. Кожен із них має масу, порівняну із Сонцем. Період обертання цієї пари зір одна навколо іншої становить 244 земних роки.
Найближчі зорі
Незвичність сузір’я Козорога проявляється в тому, що у ньому немає зір, про які ми можемо сказати, що вони зовсім поруч. Найближча з них — Глізе 785, також відома як HD 192310. Це — помаранчевий карлик, маса і радіус якого складають 83 % сонячного. У 2010 році в системі була виявлена планета, а у 2014-му — ще одна. Однак наразі деякі дослідження підтверджують їхнє існування, а деякі — спростовують.
Друга за близькістю до нас зоря — Дельта Козорога, про яку йшлося вище. А ось третя — Псі Козерога — розташована на відстані вже 47, 9 св. років від нас. Це одинично жовтувато-біла зоря спектрального класу F. Вона на 35 % масивніша і на 49 % більша за Сонце. Планети в неї не виявлені.
Четвертою за близькістю до Землі у сузір’ї Козорога є зоря HD 196761. Вона досить схожа на Сонце, але має тільки 81 % його маси. Планети в неї теж не виявлені.
Об’єкти глибокого космосу
Сузір’я Козорога не дуже багате на об’єкти глибокого космосу, але про них все ж варто згадати. Насамперед це кулясте скупчення Месьє 30. Його видима зоряна величина становить 7,1. В реальності ж воно віддалене від нас на 26 тис. св. років і складається із сотень тисяч світил.
Далі варто згадати NGC 6907. Це спіральна галактика, віддалена від нас на 120 млн св. років. Вона цікава тим, що з 1984 по 2014 рік у ній аж чотири рази спалахували наднові, хоча зазвичай такі події відбуваються раз на кілька століть.
Також у сузір’ї Козорога розташована цікава група галактик HCG 87. Вона складається принаймні з трьох зоряних систем: великої еліптичної, спіральної, видимої з ребра та спіральної, розгорнутої до нас площиною. В останній спостерігається потужний спалах зореутворення, який може пояснюватися близькістю двох інших.
Еліптична ж галактика і та, яку ми бачимо з ребра, мають активні ядра. Це означає, що надмасивні чорні діри в їхніх центрах інтенсивно поглинають речовину. Крім того, ці дві зоряні системи з’єднані своєрідним мостом із зір. Науковці вважають, що в найближчі кілька сотень мільйонів років HCG 87 перетвориться на одну велетенську галактику.
