Цілком можливо, що танення льодовиків, якого всі так бояться, насправді зможе спричинити збільшення кількості фітопланктону в морях і тим самим зупинити накопичення вуглекислого газу. Це було б чудовою новиною для всіх, хто боїться сильних змін клімату, однак останні дослідження вказують на те, що сподіватися на це не варто.

Льодовики й залізо
Група дослідників з Університету Рутгерса в Нью-Брансвіку нещодавно опублікувала дослідження, яке демонструє, наскільки все непросто і неоднозначно зі змінами клімату на нашій планеті. Пов’язане воно з такою темою, як танення льодовиків.
Зазвичай цей процес розглядається у негативному контексті. Бо чим більше льодовики тануть, тим менше можуть відбивати світла, і вмикається механізм зворотного зв’язку — більше криги означає повільніше потепління, менше — швидше. Докладніше про це можна прочитати у цій статті.
Проте є і трохи альтернативна теорія про те, що коли тала вода з льодовиків буде потрапляти в океан, це призведе до вивільнення великої кількості біодоступного заліза, воно викличе масове цвітіння мікроскопічних водоростей, а ті поглинуть з атмосфери зайвий вуглекислий газ.
Останній є надзвичайно сильним парниковим газом, тож чим його менше, тим менше зайвого тепла в атмосфері. Клімат Землі врятований! Щоправда, і тут є зауваження, що масове цвітіння водоростей в якийсь момент зміниться їхньою масовою загибеллю, а це викличе задуху в океанах, але все одно більшість дослідників все ж оцінюють таку можливість позитивно.
Дослідження льодовиків
Проблема лише в тому, що все вищенаведене базується на математичних розрахунках і моделюванні. Скільки заліза в реальності вивільняється з льодовиків, досі ніхто не вимірював, і саме цим займалися дослідники на борту криголама «Натаніель Б. Палмер» 2022 року.
Метою їхнього дослідження був льодовик Дотсон, розташований у морі Амундсена в Західній Антарктиді. Як і всі подібні утворення, він являє собою велетенську ряднину криги, що сповзає на шельф, ковзаючи по прошарку прісної води. Остання дуже зацікавила науковців.
Вони визначили місце, де вода виходить з-під льодовика, відібрали проби та проаналізували їх у лабораторії. З’ясувалося, що вміст заліза значно нижчий за очікуваний: у розчиненому стані перебуває лише близько 10 % від прогнозованої кількості. Водночас ізотопний аналіз показав, що з наявного заліза 62 % має глибинне походження, а ще 28 % — це речовина, піднята із шельфу.
Усе це досить сумно, бо означає, що теорія не працюватиме. Але, можливо, те, що водорості не розростуться в океанах, і на краще.
За матеріалами phys.org