Марсохід Curiosity натрапив на структури що нагадують велетенські бджолині стільники. З орбіти ця ділянка здавалася світлою та однорідною, тож реальний рельєф став несподіванкою для наукової команди.
Кам’яна сітка замість рівнини
Ділянку помітили ще на орбітальних знімках. Вона здавалася світлою й однорідною. Коли марсохід наблизився, поверхня виявилася вкритою мережею піднятих кам’янистих хребтів, що формують замкнені багатокутники. Між хребтами заглибини заповнені темнішим піском.
Полігональні візерунки на Марсі траплялися й раніше. Їхнє походження зазвичай пояснюють циклами замерзання й відтавання води в ґрунті, висиханням багатих на глину відкладень або термічним стисненням породи. Масштаб і чіткість цих структур виділяють їх серед попередніх знахідок.
Дрібні темні уламки невизначеного походження
Уся поверхня ділянки вкрита темними камінцями розміром від гальки до невеликих валунів. Їхнє походження залишається відкритим питанням. За словами команди Curiosity, вони могли скотитися з вищих шарів стратиграфічного розрізу, бути викинутими внаслідок далеких зіткнень поза межами кратера Ґейла або взагалі прибути з-за меж Марса як метеорити, повідомляє NASA.
Попередній аналіз, проведений Curiosity, схожих темних уламків виявив у них нікель. На Землі такі концентрації часто характерні для метеоритів, тоді як у марсіанських породах він трапляється рідше, і сам по собі нікель не є достатнім доказом позамарсіанського походження. Остаточно встановити природу цих каменів допоможуть лише детальніший хімічний і мінералогічний аналіз.
Прилади в дії та курс на нову зону
Протягом двох планувальних циклів Curiosity виконав серію контактних і дистанційних досліджень. Спектрометр альфа-частинок і рентгенівського випромінювання APXS разом із камерою для макрознімків MAHLI вивчали хребти й центри полігонів.
Лазерний спектрометр ChemCam (LIBS) узяв проби одразу з кількох точок. Серед них опинилися хребти, центр однієї з комірок і темний камінець під назвою Cortadera. Окремо камера ChemCam RMI знімала вершину й основу столової гори Cordillera, а за допомогою Mastcam отримали серію знімків тієї ж структури, сусідніх западин і частини каналу Valle Grande.
Марсохід уже залишив ділянку зі світлими породами та увійшов у зону темніших порід із нерівною текстурою. Згідно з орбітальними даними, це новий тип поверхні. Геологічну історію кратера Ґейла продовжують вивчати; попереду ще багато цікавих відкриттів.
