Десятиліття тому науковці передбачили, що на супутнику Сатурна Титані можуть утворюватися складні мембрани на основі ціанідів. Вони могли б стати хорошою основою для життя. Проте нове дослідження показало, що цей висновок може бути хибним.
Мембрани на Титані
Тривалий час науковці вірили, що на супутнику Сатурна Титані, який славиться наявністю великої кількості вуглеводнів, можуть існувати структури, що сприяють виникненню і розвитку життя. Проте нове дослідження, нещодавно опубліковане в журналі Science Advances, ставить ці припущення під сумнів.
Титан і справді нагадує Землю у Сонячній системі. Найбільший з усіх супутників, він має азотну атмосферу та моря з рідких вуглеводнів. Тому ідея пошуку там життя існує вже кілька десятиліть.
Проте умови там все ж відрізняються від земних. Тривалий час ніхто собі й уявити не міг, якою має бути клітина, здатна вижити в тих метанових морях. У 2015 році дослідники з Корнелльського університету застосували моделювання динаміки хімічних сполук і довели, що ціанід акрилонітрил, який утворюється в атмосфері, потрапляючи у метанові моря, здатний формувати сферичні оболонки.
Науковці вважають, що саме ті моря є ідеальним місцем для початку біологічної еволюції. Бо щось подібне колись могло бути й на Землі, тільки тут такі краплі складалися з жирів. Усе це звучить дуже обнадійливо, проте ще 2020 року інша група вчених довела, що подібні ціанідні краплі будуть нестабільними, тобто розпадатимуться.
Нове дослідження
Проте спростування теж було теоретичним, і для того, аби перевірити, що ж там і як, Туан Ву та Роберт Ходіс з Лабораторії реактивного руху NASA вирішили провести експеримент. Вони почали з приготування сумішей акрилонітрилу з метаном та етаном, а потім піддали ці суміші температурам і тиску, подібним до тих, що на поверхні Титана. Залишивши зразки достатньо довго, щоб молекули акрилонітрилу зібралися у складніші структури, дослідники проаналізували їх за допомогою кількох провідних методів.
Одним із них була диференціальна скануюча калориметрія, яка вимірює кількість тепла, необхідного для підвищення температури зразка відносно еталонного матеріалу. Крім того, команда використовувала раманівську мікроскопію для отримання зображень високої роздільної здатності, що показують молекулярні структури, присутні в сумішах.
Результати дослідження виявилися не дуже втішними. Хоча аналіз показав, що молекули акрилонітрилу утворюють стабільний молекулярний співкристал з етаном, дослідники практично не спостерігали жодних змін у суміші акрилонітрилу та метану. Разом ці висновки переконливо свідчать про те, що азотосомні структури навряд чи утворюватимуться за умов, що існують на Титані.
Утім, вчені не роблять висновку, що це якось впливає на ймовірність існування життя на супутнику Сатурна. Вони вважають, що майбутні дослідження можуть відкрити інші можливості для його виникнення.
За матеріалами phys.org
