Електродвигун за 50 центів для космічних кораблів: новий вид 3D-друку від MIT

Коли йдеться про далекі місії, від орбітальних телескопів до місячних баз, головний ворог будь-якої техніки — неможливість швидко отримати нові деталі. Саме тому космічна галузь уже роками розвиває підхід in-space manufacturing — друк інструментів і деталей на вимогу прямо на орбіті: на МКС працює адитивна виробнича установка для виготовлення пластикових елементів, а Європа вже продемонструвала друк металевої деталі в космосі.

MIT
Чотири екструдери мультиматеріального 3D-принтера MIT, який за один цикл друкує функціональні компоненти електромашин (зокрема лінійного електродвигуна). Джерело: MIT

Дослідники Массачусетського технологічного інституту (MIT) пропонують альтернативу — надрукувати електричну машину прямо на місці, не прив’язуючись до глобальних ланцюжків постачання. Команда створила мультиматеріальну платформу екструзійного 3D-друку, здатну виготовляти електричні пристрої. Така мультиматеріальна платформа робить крок від корпусів і кронштейнів до повноцінної електромеханіки — вони надрукували робочий електричний лінійний двигун за кілька годин, тобто потенційно ті самі приводи, які рухають механізми точного позиціювання в роботах, приладах і оптичних системах.

Система використовує чотири інструменти екструзії та може працювати з кількома функціональними матеріалами, зокрема електропровідними й магнітними. На демонстрації вчені надрукували електричний лінійний двигун (актуатор, що створює прямолінійний рух) із п’яти матеріалів за лічені години; після друку потрібен лише один етап постобробки. Виготовлення дослідного зразка займало близько трьох годин, а витрати матеріалів становили приблизно 50 центів.

Подія в Києві на перетині мистецтва, космосу та технологій! Дізнатися більше
Приклад лінійного двигуна (актуатора). Джерело: vseplus

За даними MIT, зібраний пристрій працював не гірше, а подекуди й краще за аналоги, які потребують складнішого виробництва або додаткових операцій. Ключова інженерна складність — узгодити матеріали з дуже різними вимогами: провідники видавлюються під тиском, тоді як нитки чи гранули потребують нагріву. Щоб шари точно співпадали, платформа застосовує датчики та систему керування для високої повторюваності позиціювання інструментів. У перспективі дослідники хочуть інтегрувати намагнічування прямо в процес друку та перейти до повністю надрукованих роторних електродвигунів.

Як це працює? Уявіть 3D-принтер, який уміє друкувати не одним пластиком, а одразу кількома функціональними матеріалами. Один екструдер кладе ізоляційний (діелектричний) шар, інший — провідні доріжки / котушки (провідні чорнила), ще інші — магнітні частини та гнучкі елементи. Після друку магнітні вставки намагнічують, і двигун стає працездатним: струм у котушках створює магнітне поле, яке рухає повзунок лінійного мотора вперед-назад. У таких прототипах найчастіше застосовують просте дипольне намагнічування (одна пара N–S у потрібному напрямку — наприклад, по товщині для пластини / вставки або осьове для циліндра).

Чому це важливо? Для космічних місій критично важливі ремонтопридатність і автономність: коли зламається вузол, чекати постачання із Землі дорого й довго. Підхід друку на місці потенційно зменшує потребу в складуванні великої номенклатури запасних частин і пришвидшує відновлення працездатності роботів / механізмів. Також лінійні приводи застосовують в оптичних системах (позиціювання, фокусування, механізми подачі), тож швидке виготовлення кастомних актуаторів може бути корисним і для інструментів, які працюють в астрономії та суміжних лабораторіях.

За матеріалами mit

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту