Місяць зіграв ключову роль у формуванні Землі — стабілізував вісь обертання планети й, за деякими припущеннями, завдяки припливному розігріву міг сприяти появі перших форм життя. Тепер астрономи шукають схожу пару «планета — супутник» в іншій зоряній системі. Команда дослідників із Массачусетського технологічного інституту, Гарвардського університету та Чиказького університету навела телескоп James Webb на найперспективніших кандидатів.
Дві планети в зоні придатності
Система TOI-700 розташована приблизно за сто світлових років від нас. У центрі — невеличка зоря класу M-карлик, навколо якої обертаються щонайменше дві планети розміром із Землю: TOI-700 d і TOI-700 e. Обидві перебувають у зоні, придатній для життя» — діапазоні відстаней від світила, де теоретично може існувати рідка вода. За оцінками авторів дослідження, саме ці світи є найкращими з відомих кандидатів для пошуку стабільного природного місяця.
Спостереження James Webb значно уточнили дані про обидві планети: орбіти вдалося визначити в десять разів краще, розміри — у два-три рази. TOI-700 d приблизно на 15 % більша за Землю, TOI-700 e — на 8 % менша.
Межа чутливості
Щоб виявити супутник розміром із наш Місяць, телескоп мав би зафіксувати послаблення зоряного потоку на 20 частин на мільйон — і технічно він на це здатний. Проте, аналізуючи дані, науковці натрапили на перешкоду, яку у фаховій літературі називають «червоний шум». Його породжує грануляція — постійне кипіння плазми на поверхні світила.
Цей фон коливався з періодом 16 хвилин і амплітудою близько 46 частин на мільйон, повністю перекриваючи слабший відбиток гіпотетичного супутника. Зрештою дослідники змогли лише констатувати: якщо навколо цих планет і є місяць, він точно менший за Ганімед — найбільший супутник у Сонячній системі — або рухається по орбіті з періодом менше двох діб.
Дані вже є — бракує алгоритму
Проте є і хороша новина. Автори роботи встановили: якщо комусь вдасться розробити алгоритм фільтрації «червоного шуму», а природний місяць справді існує, — необхідна інформація вже міститься в зібраному масиві.
Інакше кажучи, перше в історії підтверджене відкриття екзомісяця може вже чекати на нас у цих записах. Поки що відокремити корисний сигнал від зоряного фону не вдається нікому, проте пошук математичного інструменту для цього вже ведеться.
Завдання для майбутнього
Проблема зоряного шуму переслідує мисливців за екзомісяцями давно. Попередні кандидати на це відкриття щоразу виявлялися або проходженням планети перед плямою на диску світила, або статистичним артефактом.
Деякі астрономи вже цілеспрямовано шукають супутники навколо екзопланет, які обертаються навколо тихіших зір, щоб мінімізувати цей тип перешкод. Перший справжній екзомісяць поки залишається невловним.
Препринт опублікований на arXiv 25 квітня 2026 року.
Джерело: universetoday.com
