Цей знімок демонструє потужні лазерні промені, що виходять з купола одного з чотирьох основних телескопів («юнітів») Дуже великого телескопа (ESO VLT) в обсерваторії Параналь у Чилі. Вони досягають багатого на натрій шару атмосфери на висоті приблизно 90 км. Лазерне випромінювання змушує атоми натрію світитися, й на небосхилі з’являються яскраві цятки — «штучні зорі».
Навіщо астрономам запалювати зорі? Річ у тім, що атмосфера нашої планети значно спотворює хід світлових променів, які випромінюють небесні тіла, знижуючи чіткість їхніх спостережень. З тієї ж причини зорі, коли ми дивимося на них із Землі, здаються мерехтливими (цей ефект зникає, якщо вийти в космос).
Щоб усунути ці спотворення, астрономи розробили техніку, яка називається адаптивною оптикою. Її суть полягає в оснащенні телескопів гнучкими дзеркалами, здатними змінювати форму своєї поверхні сотні разів на секунду, що дозволяє компенсувати вплив атмосферної турбулентності.
Однак, щоб обчислити необхідні корекції, пристрої адаптивної оптики потребують яскравих опорних зір, розташованих поблизу об’єктів, які спостерігаються. Оскільки в околиці досліджуваних джерел рідко зустрічаються яскраві світила, астрономи дійшли думки про те, щоб запалювати їх на небі в потрібних місцях і в потрібний час самостійно, за допомогою лазерів.
Варто зазначити цікаву деталь. Атоми натрію, що підсвічуються лазером, з’являються завдяки метеороїдам, які після багатьох мільйонів років мандрівок Сонячною системою закінчують свій шлях, згоряючи в земній атмосфері. Насправді астрономи користуються космічною речовиною для спостережень навколоземного простору.
Раніше ми вже публікували світлину метеора над VLT і розповідали про Телескоп нової технології, який став першим в історії телескопом з повністю адаптивною оптикою.
За матеріалами https://www.eso.org
