Американський стартап General Galactic, заснований колишнім інженером SpaceX Галеном Меттісоном та ексінженером Varda Space Люком Найзе, готує демонстраційну місію Trinity. Компанія планує запустити супутник масою близько 500 кг (~1100 фунтів) на спільному запуску Falcon 9 у жовтні 2026 року, щоб довести: вода може бути єдиним робочим тілом для маневрів на орбіті.
Ключова ідея Trinity — перевірити одразу два способи водяної тяги. Для хімічної схеми воду розкладають електролізом на водень і кисень, після чого водень спалюють, використовуючи кисень як окисник. Для електричної — воду також розщеплюють, а далі подають достатню енергію, щоб перетворити кисень на плазму, яку магнітним полем спрямовують із двигуна, отримуючи тягу.
Розробники наголошують: вода простіша й безпечніша в експлуатації, ніж кріогенні компоненти на кшталт метану — її не потрібно тримати при наднизьких температурах і не виникає проблеми википання палива від нагріву Сонцем. У компанії також заявляють про потенціал у 5–10 разів більшого запасу Δv у порівнянні з традиційними системами, що важливо для швидких ухилень і активних маневрів у перенаселених орбітальних зонах.
Як це працює? На борту супутника є бак із водою, яка слугує єдиним паливом. Спочатку воду подають в електролізер і розкладають на водень та кисень. Далі можливі два режими. У хімічному — водень і кисень подають у камеру згоряння, де вони реагують, утворюючи гарячу водяну пару; вона витікає через сопло й створює тягу (як у звичайному ракетному двигуні, але без токсичних компонентів). У електричному — після розщеплення воду / кисень додатково розганяють енергією до стану плазми (іонізують), а потім електромагнітним полем прискорюють і викидають назовні: маса витікає з дуже великою швидкістю, тож тяга менша, зате ефективність (витрата робочого тіла на одиницю імпульсу) вища — це зручно для довгих корекцій орбіти.
Чому це важливо? Вода — один із найперспективніших ресурсів для in-situ логістики: її теоретично можна добувати з льоду на Місяці чи інших тілах, а потім перетворювати на компоненти палива. NASA давно розглядає використання місячного льоду для отримання кисню / палива, а малі водяні рушії вже тестувалися в орбіті (зокрема японською Pale Blue). Якщо підхід General Galactic підтвердиться на більшому апараті, це може здешевити підживлення супутників і подовжити роботу наукових платформ — від орбітальних обсерваторій до апаратів у точках Лагранжа, яким потрібні регулярні корекції орбіти та можливість швидко змінювати конфігурації спостережень.
За матеріалами wired
