Науковці виявили у досі маловивченому регіоні в самому центрі Чумацького Шляху гігантську молекулярну хмару. Вона розтягнулася в космосі на 200 світлових років і забезпечує постійний приплив речовини до ядра Галактики.

Гігантська молекулярна хмара
Американські астрономи з обсерваторії Грін-Бенк повідомили про відкриття гігантського резервуара газу та пилу прямо в центрі нашої Галактики. Ним виявилася велетенська хмара, що розтягнулася на 200 світлових років у раніше малодослідженому регіоні.
Докладніше про це — у публікації в журналі The Astrophysical Journal. Об’єкт отримав назву M4.7-0.8, або ж Хмара середньої точки. За словами дослідників, саме її відкриття є неочікуваним, адже ніхто не здогадувався, що від нас досі може ховатися щось настільки масштабне.
Проте ще важливіше те, що у цьому резервуарі присутній постійний і достатньо щільний потік газу. Це науковці з’ясували, зосередившись на пошуку випромінювання двох молекул: аміаку (NH3) та ціанобутадієну (HC5N). Вони добре маркують місця, де густина речовини у міжзоряному просторі справді велика.
Що ще вдалося з’ясувати
Крім того, вченим вдалося знайти ще кілька цікавих речей, пов’язаних із новою хмарою. Команда відкрила раніше невідомий «мазер» — природне джерело інтенсивного мікрохвильового випромінювання, пов’язане з аміачним газом. Це часто є ознакою активного утворення зір.
Виявилося, що хмара містить компактні скупчення газу і пилу, які, здається, розташовані на межі формування нових світил. Одне із цих скупчень, назване Knot E, може бути frEGG — невеликою щільною хмарою, що руйнується під дією випромінювання сусідніх зір.
Команда виявила у хмарі структуру, схожу на оболонку, яка, ймовірно, утворилася внаслідок енергії, вивільненої зорями, що помирають. Газ у хмарі є дуже турбулентним, подібно до того, що спостерігається в центральних регіонах Галактики. Ця турбулентність може бути спричинена припливом речовини вздовж пилових смуг або зіткненнями з іншими хмарами.
Усе це свідчить про те, що новий резервуар речовини є частиною складних процесів зі зворотним зв’язком, які регулюють зореутворення у балджі — сферичному центральному стовщенні Чумацького Шляху. Вони досі залишаються малодослідженими.
За матеріалами phys.org