Дослідження показують, що глобальне потепління може призвести до повної зупинки циркуляції води у Північній Атлантиці. Це, зокрема, означає, що Гольфстрим теж може зникнути. А значить, замість потепління у Європі ми можемо отримати значне похолодання.
Зупинка океанських течій
За сценарієм високих викидів, атлантична меридіональна циркуляція (AMЦ), ключова система океанських течій, до якої також входить Гольфстрим, може припинити свою діяльність після 2100 року. Такий висновок міститься в новому дослідженні, до якого долучився Потсдамський інститут досліджень впливу клімату. Припинення циркуляції призведе до скорочення надходження тепла в північні райони океану, що спричинить посуху влітку та суворі зимові екстремальні умови в північно-західній Європі, а також зміну тропічних дощових поясів.
«Більшість кліматичних прогнозів зупиняються на 2100 році. Але деякі стандартні моделі МГЕЗК (Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату) тепер охоплюють століття у майбутньому і показують дуже тривожні результати, — говорить Сибрен Дріфхаут із Королівського метеорологічного інституту Нідерландів. — Глибоке перевертання у північній частині Атлантичного океану до 2100 року різко сповільнюється, а потім повністю припиняється за всіх сценаріїв із високим рівнем викидів, а також за деяких сценаріїв із середнім і низьким рівнем викидів. Це свідчить про те, що ризик припинення є серйознішим, ніж багато хто усвідомлює».
Зникнення глибокої конвекції взимку як переломний момент
AMЦ переносить нагріту сонцем тропічну воду на північ біля поверхні й відправляє холоднішу, щільнішу воду, назад на південь на глибину. Цей океанський «конвеєрний пояс» допомагає підтримувати в Європі відносно м’який клімат і впливає на погодні умови в усьому світі.
У моделюваннях точкою перелому, яка викликає зупинку AMЦ, є крах глибинної конвекції взимку в Лабрадорському, Ірмінгерському та Північному морях. Глобальне потепління зменшує втрати тепла океаном взимку, оскільки атмосфера не є достатньо прохолодною. Це починає послаблювати вертикальне перемішування океанських вод: поверхня моря залишається теплішою і легшою, що робить її менш схильною до занурення і перемішування з глибшими водами. Це послаблює AMЦ, в результаті чого на північ тече менше теплої солоної води.
У північних регіонах поверхневі води стають прохолоднішими й менш солоними, а це зменшення солоності робить поверхневі води ще легшими й менш схильними до занурення. Це створює самопідсилювальний цикл зворотного зв’язку, спричинений потеплінням атмосфери, але підсилений ослабленням течій і опрісненням води.
Після переломного моменту зупинка AMЦ стає неминучою через самопідсилювальний зворотний зв’язок. Згідно з дослідженням, тепло, що виділяється у північній частині Атлантичного океану, знизиться до менше ніж 20 % від нинішнього рівня, а в деяких моделях — майже до нуля.
Прогностичні моделі
Щоб отримати ці результати, дослідницька група проаналізувала моделювання CMIP6 (проєкт порівняння зв’язаних моделей), яке було використане в останньому оціночному звіті МГЕЗК, з розширеним часовим горизонтом до 2300–2500 років.
У всіх дев’яти моделях із високим рівнем викидів моделі еволюціонують до слабкого, неглибокого стану циркуляції з припиненням глибокого перевертання; цей результат також спостерігається в деяких моделях із середнім і низьким рівнем викидів. У кожному випадку ця зміна відбувається після краху глибокої конвекції в північних водах Атлантичного океану в середині століття.
«Різке ослаблення та зупинка цієї системи океанічних течій матиме серйозні наслідки для всього світу, — зазначає дослідник Потсдамського інституту Рамсторф. — У моделях течії повністю зупиняються через 50–100 років після досягнення критичної точки. Але це може бути заниженою оцінкою ризику: ці стандартні моделі не враховують додаткову кількість прісної води від танення льоду в Гренландії, що, ймовірно, ще більше погіршить ситуацію. Ось чому так важливо швидко скоротити викиди. Це значно зменшить ризик зупинки AMЦ, хоча повністю усунути його вже запізно».
За матеріалами phys.org
