Науковці продовжують розгадувати загадку перетворення Землі на сніжок приблизно 600–700 млн років тому. Нова теорія припускає, що причиною цього могло стати те, що суперконтинент Родінія, у який тоді був об’єднаний увесь суходіл планети, залишався майже голим — суцільною кам’янистою поверхнею без рослинності та навіть без сформованого ґрунту.
Земля-сніжок
Вчені з Астрономічної історії Трієста нещодавно опублікували дослідження, в якому спробували розібратися, що ж спричинило перетворення нашої планети на майже суцільну крижану кулю кілька сотень мільйонів років тому. Стаття про це опублікована в International Journal of Astrobiology.
Неопротерозойська ера, що розпочалася близько мільярда років тому, залишається однією з найбільших загадок для науковців. Адже вже на її початку існували одноклітинні еукаріотичні організми та ціанобактерії, які наситили атмосферу киснем. Проте справжні рослини й тварини з’явилися лише 541 млн років тому — наприкінці цієї ери.
Головною причиною такого явища називають кілька льодовикових періодів, які відбулися за цей час, зокрема і наймасштабніший в історії нашої планети, який відбувся між 600 і 700 млн років тому. Тоді льодовики, що рухалися від полюсів, фактично зійшлися на екваторі. Саме цьому періоду вчені дали назву «Земля-сніжок», і саме його вони не можуть як слід пояснити.
Тобто механізм, коли вже значна частина поверхні планети почала вкриватися кригою і це прискорило процес, цілком зрозумілий: збільшення альбедо. Але що дало початковий поштовх саме тоді? Відомо, що світимість Сонця в ті часи складала лише 95 % від сучасної. Вона поступово зростає від самого моменту, як воно народилося. Але чому зледеніння не сталося ще раніше, коли Сонце було ще слабшим, це не пояснює.
Родінія
І саме тут учені згадали про ще одну особливість неопротерозойської ери. У той час увесь суходіл Землі був об’єднаний в один суперконтинент — Родінію. Дослідники звернули увагу на те, що його поверхня мала бути майже голою: суцільні граніт і базальт, адже ані рослинності, ані сформованих ґрунтів тоді ще не існувало. Водночас граніт здатний відбивати в космос до 35 % сонячного випромінювання.
І коли величезна маса граніту була зібрана разом, в центрі її утворилися умови для накопичення криги навіть влітку. Крім того, повільне вивітрювання силікатних порід вивільняло ті з них, що ніколи до того не контактували з атмосферою, і вони почали вступати в реакцію з вуглекислим газом, який міститься у ній.
Вуглекислий газ, своєю чергою, є головним парниковим газом, що забезпечує утримання тепла в атмосфері. Теоретично усе це разом могло б спричинити первинне накопичення криги в центрі Родінії, а вже воно запустило б механізм льодовикових періодів. Щоправда, вчені не були в цьому впевнені й тому застосували математичне моделювання.
Висновок дослідження виявився доволі цікавим. Жоден із перелічених факторів сам по собі не міг спричинити настільки катастрофічного зледеніння. Зокрема, навіть якби сьогодні весь суходіл Землі знову об’єднався в один суперконтинент, цього було б недостатньо для перетворення планети на сніжок. Однак у неопротерозої поєднання великого безрослинного суходолу та нижчої світності Сонця справді могло запустити глобальне зледеніння.
За матеріалами phys.org
