Hubble завершив масштабний огляд центральної частини нашої Галактики. Ці дані стануть точкою відліку для комічного телескопа Nancy Grace Roman Space Telescope, який вирушить до орбіти вже цієї осені й почне власний огляд тих самих ділянок неба.

Мільйони зір і метод мікролінзування
Астрономи давно знають, що галактичний балдж — щільна опукла область навколо ядра Чумацького Шляху — сповнений зір, планет і вільних об’єктів. Телескоп Roman здійснить перший систематичний огляд цієї зони, протягом шести 72-денних сезонів спостережень він робитиме знімок кожні 12 хвилин.
Головний метод пошуку — мікролінзування: коли масивний об’єкт на передньому плані викривляє світло від далекої зорі, дозволяючи побачити планети, ізольовані нейтронні зорі й навіть чорні діри розміром із наше Сонце.
Точка відліку
Щоб правильно трактувати майбутні спостереження, потрібно знати, як виглядають ті самі об’єкти до події лінзування. Саме тому навесні 2025 року команда запустила широкомасштабний огляд на Hubble. Він більший за будь-який попередній огляд такого типу, кожен з яких займав роки.
«Коли років через два під час тривалого спостереження Roman станеться подія, ми зможемо повернутись і сказати: це була червона зоря, це була блакитна, і подія сталася тоді, коли червона опинилась перед блакитною», — пояснює співавтор дослідження Джей Андерсон із Наукового інституту космічного телескопа.

Точні маси замість пропорцій
Дані Hubble дозволять вимірювати маси об’єктів безпосередньо. Мікролінзування саме по собі дає лише пропорцію між зорею та її планетою. Але якщо мати знімки до або після події, можна отримати точні індивідуальні значення з набагато більшою впевненістю.
«Замість того щоб оцінювати масове співвідношення, ми зможемо впевнено стверджувати: це планета з масою Сатурна, що обертається навколо зорі масою 0,8 сонячної», — каже керівник проєкту Шон Террі з Мерилендського університету в Коледж-Парку.
Каталог і карта хмар
Огляд Hubble вже дав початок новому каталогу від 20 до 30 млн точкових джерел. Roman розширить його до 200–300 млн об’єктів і створить одні з найглибших зображень будь-якої ділянки неба.
Паралельно дані допоможуть скласти мапи зон із густим пилом, де газові й пилові хмари поглинають або розсіюють світло, — щоб знати, куди телескоп «бачить», а куди ні. Всі матеріали огляду вже доступні в архіві Мікульські для космічних телескопів.
Джерело: nasa.gov