Hubble зазнімкував дивовижну колекцію новонароджених зір

NASA опублікувала нове зображення, отримане телескопом Hubble. Воно демонструє відбивну туманність NGC 1333, яка є домівкою для безлічі молодих зір.

Відбивна туманність NGC 1333. Джерело: NASA, ESA, K. Stapelfeldt (Jet Propulsion Laboratory) and D. Watson (University of Rochester); Processing: Gladys Kober (NASA/Catholic University of America)

NGC 1333 знаходиться на відстані близько 950 світлових років від Землі в молекулярній хмарі Персея і являє собою регіон активного зореутворення. Вона була зазнімкована телескопом Hubble для вивчення новонароджених зір, що оточують їх диски та викиди, що створюються ними.

Космос для кожного

Магазин від Universe Space Tech

Журнал Астероїди і Комети №1 2026 (194) – Тверда Палітурка

До товару

Фото демонструє різноманітну колекцію молодих зоряних об’єктів. У його лівій частині можна побачити зорю, що активно формується (протозорю), яка освітлює навколишній газ і пил, створюючи відбивну туманність. Дві темні смуги по обидва боки від яскравої цятки (вгорі ліворуч) — це протопланетний диск, область, де можуть формуватися планети, і тінь диска, що падає на велику оболонку речовини навколо зорі. Протозоря живиться речовиною з цього диска, який утворився в результаті колапсу газопилової хмари. Де закінчується тінь і починається диск, на даний час невідомо.

У центрі праворуч порожнина витікаючого потоку розкриває віялоподібну відбивну туманність. Дві зорі в її основі, HBC 340 (внизу) і HBC 341 (вгорі) є джерелами потужних вітрів. Вони взаємодіють з навколишньою молекулярною хмарою, формуючи в ній порожнини. А їх випромінювання підсвічує газ і пил, створюючи відбивну туманність. Яскравість цієї туманності коливається з часом, що дослідники пояснюють змінами яскравості HBC 340 і HBC 341. HBC 340 є основним джерелом коливань, оскільки вона є яскравішою і мінливішою зорею.

HBC 340 і HBC 341 класифікуються як змінні зорі Оріона. Так називають світила, що формуються, які змінюють яскравість нерегулярно і непередбачувано, можливо, через зоряні спалахи та викиди речовини з їх поверхні. Після виходу на головну послідовність вони або втрачають мінливість, або стають регулярними змінними.

На цьому зображенні чотири осяяні зорі внизу й одна в правому верхньому куті також є змінними зорями Оріона. Решта хмарного пейзажу усіяна іншими зореутвореннями.

За матеріалами NASA

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту