Рідкісний марсіанський метеорит, знайдений у Північно-Західній Африці (NWA 16254), став науковою сенсацією. Його вивчення китайськими науковцями з Чендуського технологічного університету проливає нове світло на складні вулканічні процеси та глибинну неоднорідність Марса. Ця порода, габровий шерготит, є першим метеоритом свого типу, що демонструє унікальне геохімічне виснаження, відкриваючи вікно у теплову історію Червоної планети мільярди років тому.
Подорож із глибин
Під керівництвом доктора Цзюнь-Фен Чана команда реконструювала історію метеорита. Використовуючи детальні мінеральні карти та точні хімічні аналізи, вони виявили двоступеневий процес його формування. Спочатку, на величезній глибині під високим тиском (4,3–9,3 Кбар), з магми кристалізувалися багаті на магній зерна піроксену. Потім, коли розплав піднявся вище (тиск менш ніж 4 Кбар), охолодження сповільнилось. Це дозволило утворитись багатим на залізо обідкам навколо цих кристалів та вирости плагіоклазу. Грубозерниста текстура метеорита свідчить, що магма походила зі старого, виснаженого джерела у марсіанській мантії.
Унікальний геохімічний відбиток
Що робить NWA 16254 справді особливим? Його геохімічна сигнатура. Порода має значне виснаження легких рідкісноземельних елементів та надзвичайно низьку фугативність кисню (fO₂), що вказує на відновні умови під час кристалізації.
Ці характеристики дуже схожі на інший рідкісний марсіанський метеорит — QUE 94201, натякаючи на їхнє спільне магматичне джерело. Габрова текстура NWA 16254, типова для повільного охолодження глибоко під поверхнею, робить його безцінним архівом підземних процесів Марса.
Магазин від Universe Space Tech
Комплект журналів Сонце, Місяць та Марс
До товаруВулканічна еволюція Марса
Ці відкриття кидають виклик сучасним уявленням про вулканічну еволюцію Марса. Стабільно низька fO₂ метеорита, підтверджена наявністю спеціальних мінералів (Ti³⁺-збагачений ільменіт), доводить, що під час його утворення панували стійкі відновні умови. Це яскраво демонструє неоднорідність марсіанської мантії — вона не була скрізь однаковою.
Постає питання: як саме змінювалися окисно-відновні умови на планеті протягом мільярдів років? Відповідь може переписати наше розуміння її минулого.
Для глибшого аналізу вчені застосували провідні методи: мінеральне картографування (TIMA) та лазерну мас-спектрометрію (LA-ICP-MS). Вони виявили важливі геохімічні відмінності між ядрами та краями кристалів піроксену, що розкриває динаміку руху магми в камері.
Добре збережені геохімічні ознаки NWA 16254 роблять його ідеальним об’єктом для майбутніх ізотопних досліджень. Вони можуть точно датувати час плавлення мантії та дозволять уточнити моделі диференціації Марса, розкриваючи його теплову історію та еволюцію.
Раніше ми повідомляли про те, як на Марсі виявили найдивнішу геологічну знахідку.
За матеріалами Sci Tech Daily
