Радар NISAR показав, як вигляд має антарктичний нунатак під товщею криги. Нова орбітальна зйомка перетворила суворий ландшафт Східної Антарктиди на майже художнє полотно, де потоки замерзлої води сяють пурпуровим і зеленим. Науковці дали світлині неофіційну назву «колібрі».
Скеля серед льодового потоку
Нунатак, відомий під офіційною назвою Nunatak Zaterjavshijsja, це гірська вершина в горах Принца Чарльза, що виступає з льодового щита приблизно за 40 км на південний захід від гори Ньютон. Назва означає «нунатак, що загубився». Крига навколо скелі рухається на північний схід до океану, а сама вершина стає перешкодою, яка створює напруження в товщі.
Саме через цей тиск виникають глибокі тріщини, що на знімку видно як різкі зелені лінії. Вони розходяться від нунатака на десятки кілометрів, наче промені. Без радарного зору супутника NISAR ця структура лишалася б невидимою під шаром снігу.
Як радар розфарбовує лід
Кольори на зображенні не додані для краси. Вони відображають, як мікрохвильові сигнали L-діапазону різної поляризації взаємодіють із поверхнею льоду. Радар супутника NISAR передає та приймає сигнали з горизонтальною і вертикальною поляризаціями, що дозволяє визначати структуру поверхні та характер розсіювання випромінювання.
Ділянки, де переважає відбиття із збереженням поляризації, зазвичай відповідають відносно рівній поверхні льоду й на цьому зображенні позначені пурпуровими відтінками. Зелені області вказують на сильне кросполяризоване розсіяння, яке виникає там, де радарні хвилі багаторазово відбиваються від тріщин, нерівностей або інших складних структур льоду. Тому мережа глибоких льодовикових тріщин виділяється зеленим кольором.
Білий колір на знімку означає зони, де обидва типи відбиття однаково сильні. Це може свідчити про змішане поверхневе та об’ємне розсіювання в одній ділянці. Така комбінація трапляється рідко і вказує на складну структуру льодовика, яку неможливо побачити оптичними інструментами.
Перший радар із двома частотами
Супутник NISAR є спільним проєктом NASA та Індійської космічної організації ISRO. Його запустили 30 липня 2025 року. Це перший в історії апарат, який несе одразу два радари із синтезованою апертурою на різних довжинах хвиль.
L-діапазон із 24-сантиметровою хвилею створила Лабораторія реактивного руху NASA у Калтеху, а S-діапазон на 9,4 см надала індійська сторона. Обидва інструменти працюють із 12-метровим розкривним сітчастим рефлектором, який для місії надала NASA. Це найбільша радарна антена, яку агенція будь-коли відправляла в космос.
Знімок Nunatak Zaterjavshijsja створили в серпні 2025 року, на початку наукової фази місії. Дані NISAR уже перебувають у відкритому доступі через Alaska Satellite Facility, повідомляє NASA.
Дослідники сподіваються, що такі зображення допоможуть точніше моделювати рух антарктичних льодовиків. Тріщини, які бачить радар, це не просто красива картинка, а ознаки механічних напружень, що можуть пришвидшувати сповзання криги в океан.
