Вчені з Інституту астрономії Гавайського університету розкрили бурхливе минуле далекого червоного гіганта, прислухавшись до його небесної «пісні». Незначні коливання яскравості зорі дозволяють припустити, що колись вона, можливо, зіткнулася і злилася з іншою зорею.
Відкриття було зроблено під час вивчення зоряної системи Gaia BH2. Вона розташована на відстані 3800 світлових років від Землі й складається з чорної діри зоряної маси та червоного гіганта, що обертається навколо неї. Вивчивши дані, зібрані апаратом TESS, астрономи виявили слабкі «зоряні землетруси», що проходять через зорю.
Подібно до того, як сейсмічні хвилі розкривають внутрішні шари Землі, ці зоряні коливання дали вченим рідкісну можливість зазирнути під поверхню зорі, що дозволило їм з дивовижною точністю виміряти властивості її ядра. Результати дослідження команди були опубліковані в журналі The Astronomical Journal.
Найбільшим сюрпризом став склад зорі. Вона багата важкими альфа-елементами, що є характерною особливістю старих зір. Однак, коли вчені вивчили її коливання, вони виявили, що насправді їй всього близько 5 млрд років. Це занадто мало, щоб вона мала подібні хімічні характеристики.
Іншою загадкою став період обертання зорі. Спостереження наземних телескопів показали, що вона обертається навколо своєї осі зі швидкістю один оберт кожні 398 днів. Це набагато швидше, ніж очікувалося для ізольованого червоного гіганта її віку.
Поєднання відносно молодого віку, високої швидкості обертання і великої кількості важких елементів вказує на те, що ця зоря не розвивалася в ізоляції. Ймовірно, вона набула додаткової маси від компаньйона, або в результаті злиття, або шляхом поглинання матеріалу при утворенні чорної діри.
Команда також досліджувала Gaia BH3, ще одну систему, що складається з чорної діри та бідної на метали гігантської зорі. Хоча моделі передбачали, що ця зоря повинна демонструвати чіткі коливання, жодного з них виявлено не було. Це вказує на необхідність оновлення поточних теорій про екстремально бідні на метали зорі.
І Gaia BH2, і BH3 є системами з неактивними чорними дірами. Це означає, що вони не живляться своїми зорями-супутниками й, отже, не випромінюють рентгенівські промені. Їх вдалося знайти завдяки точним вимірам руху зір, що вказують на наявність у них невидимих масивних компаньйонів.
Раніше ми розповідали про те, як приречена зоря допоможе розкрити таємницю зниклих червоних надгігантів.
За матеріалами Phys.org
