Може здатися, що на зображенні телескопа James Webb (JWST), представленому нижче, відображена скеляста, освітлена зорями вершина гори, вкрита тонкою хмарою. Але насправді перед нами космічний ландшафт з пилу, що руйнується сильними вітрами та випромінюванням сусідніх масивних молодих зір.
Зазнімкований JWST об’єкт, відомий під позначенням Pismis 24. Він являє собою молоде зоряне скупчення, яке знаходиться в центрі туманності Лобстер, розташованої приблизно в 5500 світлових роках від Землі. Pismis 24 є домівкою для однієї з найближчих до нас зоряних колисок, де прямо зараз народжуються масивні зорі.
Це робить її унікальною природною лабораторією, що дозволяє вченим вивчати процеси зореутворення. Вона розташована в центрі скупчення зір над зубчастими помаранчевими вершинами, і найвищий шпиль вказує прямо на неї. Pismis 24-1 має вигляд гігантської самотньої зорі й колись вважалася наймасивнішою з відомих нам світил. З того часу вчені дізналися, що вона складається, як мінімум, з двох зір, хоча на цьому зображенні їх неможливо розрізнити. Маючи масу 74 і 66 мас Сонця відповідно, вони, як і раніше, входять до числа найбільших зір.
На зображенні JWST також можна побачити тисячі інших зір скупчення, схожих на дорогоцінні камені різних розмірів і кольорів. Найбільші та найяскравіші з них з шестипроменевими дифракційними піками мають найбільшу масу. Сотні й тисячі дрібніших членів скупчення мають білий, жовтий і червоний колір, залежно від спектрального класу і кількості пилу, що їх оточує. JWST також зазнімкував десятки тисяч зір за скупченням, які є частиною галактики Чумацький Шлях.
Надгарячі молоді зорі (поверхні деяких з них майже у 8 разів перевищують температуру Сонця) є джерелом потужних вітрів, які вирізають порожнину в стінці зореутворювальної туманності. Ця туманність простягається далеко за межі поля зору JWST. Тільки невеликі її частини видно внизу і вгорі праворуч на зображенні. Потоки гарячого іонізованого газу стікають з гребенів туманності, а тоненькі завіси газу і пилу, освітлені зоряним світлом, ширяють навколо її високих вершин. Драматичні шпилі виступають зі світної стіни газу, опираючись невблаганній радіації та вітрам. Вони схожі на пальці, що вказують на гарячі молоді зорі, які їх сформували.
Потужні сили, що формують і стискають ці шпилі, призводять до утворення нових зір всередині них. Найвищий шпиль простягається на 5,4 світлового року від його вершини до нижньої частини зображення. Понад 200 наших сонячних систем до орбіти Нептуна могли б поміститися в ширину його вершини, яка становить 0,14 світлового року.
На зображенні JWST блакитний колір позначає гарячий або іонізований водень, що нагрівається масивними молодими зорями. Молекули пилу, схожі на дим на Землі, позначені помаранчевим кольором. Червоний колір позначає більш холодний і щільний молекулярний водень. Що темніший червоний колір, то щільніший газ. Чорний колір позначає найщільніший газ, який не випромінює світло. Білі смужки — це пил і газ, що розсіюють зоряне світло.
За матеріалами Esawebb
