NGC 5134 — це галактика, яка розташована всього лише за якихось 65 млн св. років від Чумацького Шляху. Нещодавно космічний телескоп James Webb зазнімкував, як у ній рухаються газ та пил.
Потужність інструментів телескопа James Webb
Два потужні інструменти космічного телескопа James Webb NASA/ESA/CSA об’єдналися, щоб створити мальовниче зображення галактики. Ця спіральна галактика, відома як NGC 5134, розташована приблизно за 65 млн світлових років у сузір’ї Діви. Хоча така відстань може здаватися величезною — світло, яке James Webb зібрав для створення цього зображення, вирушило з NGC 5134 ще за часів вимирання Tyrannosaurus rex, — у масштабах Всесвіту вона вважається відносно близькою. Саме завдяки цій близькості James Webb здатний розгледіти неймовірні деталі її щільно закручених спіральних рукавів.
Магазин від Universe Space Tech
Комплект журналів Місяць, Сонце та Юпітер & Сатурн
До товаруСередньоінфрачервоний інструмент James Webb (MIRI) реєструє випромінювання в середньому інфрачервоному діапазоні, яке походить від теплого пилу, що огортає міжзоряні хмари NGC 5134. Завдяки цьому вдається простежити грудки й смуги пилогазової речовини. Частина цього пилу складається зі складних органічних молекул — поліциклічних ароматичних вуглеводнів, що мають взаємопов’язані кільця атомів вуглецю. Їхнє випромінювання допомагає астрономам досліджувати хімічні процеси, які відбуваються в міжзоряних хмарах. Ближньоінфрачервона камера James Webb (NIRCam) фіксує короткохвильове ближнє інфрачервоне випромінювання, здебільшого від зір та зоряних скупчень, що розсіяні по спіральних рукавах галактики.
Кругообіг газу та пилу в галактиці NGC 5143
Разом дані MIRI та NIRCam створюють портрет галактики, що перебуває у постійному русі й еволюції. Хмари газу, які простягаються вздовж спіральних рукавів NGC 5134, є областями народження зір: кожна нова зоря, формуючись, поглинає частину газу, з якого складається міжзоряне середовище галактики. Коли ж зорі гинуть, вони повертають частину цієї речовини назад у міжзоряний простір. Особливо масивні світила — із масою понад приблизно вісім мас Сонця — роблять це у вигляді потужних вибухів наднових, які розкидають зоряний матеріал на сотні світлових років навколо.
Зорі, подібні до Сонця, також повертають частину свого матеріалу, хоча й спокійніше; вони розширяться у бульбашкові червоні гіганти, перш ніж знімуть свої атмосфери й викинуть їх у космос. Незалежно від того, чи виділяється газ вибуховими надновими, чи м’якими червоними гігантами, він потім може увійти до складу нових світил.
Досліджуючи зореутворення у найближчих галактиках
Цей обмін між газом і зорями є головним у спостережній програмі, для якої були зроблені ці знімки. Метою цієї програми є вивчення 55 галактик у близькому Всесвіті, що активно формують нові зорі й були вивчені у широкому спектрі довжин хвиль. Нові дані космічного телескопа James Webb дають змогу глибше дослідити окремі зоряні скупчення та хмари, де народжуються зорі. Їх уже використали для вивчення життєвого циклу крихітних пилових зерен, форми й властивостей зоретворних хмар, взаємозв’язку між міжзоряним газом і пилом, а також процесів, за допомогою яких новонароджені зорі змінюють своє навколишнє середовище.
Використовуючи телескоп James Webb для дослідження інфрачервоного випромінювання найближчих галактик, таких як NGC 5134, де зорі та газ можна роздивитися з великою деталізацією, астрономи отримують знання, які потім застосовують до значно віддаленіших галактик.
За матеріалами phys.org
