Криголам «Ноосфера», пінгвіни та борщ. Що показує Птушкін у своєму новому фільмі «Антарктида»

На великі екрани вийшов фільм-подорож «Антарктида» від улюбленця всіх поціновувачів пригод Антона Птушкіна, який встановив новий рекорд українського прокату серед документальних стрічок, зібравши за перші вихідні понад 7 мільйонів гривень!

Це перший фільм Антона про подорожі за межами YouTube, який переглянути можна наразі лише в кінотеатрах. Однак другий на великому екрані. Ви ж памʼятаєте тріумфальний «Ми, наші улюбленці та війна», який вийшов минулого року та побив усі рекорди?

У новій, напрочуд естетичній стрічці, науково-популярною мовою, приправленою жартами та повністю позбавленою нудьги, задокументована подорож автора до Української антарктичної станції «Академік Вернадський» під час перезмінки 29-ї та 30-ї антарктичних місій. Мандрівка відбулася у березні 2025 року, де Антон, який став і режисером, і оператором, і актором цього фільму, провів тиждень і зафіксував всі етапи експедиції. При перегляді забуваєш і не можеш повірити, що ця робота створювалася всього однією людиною!

На спецпоказі за участі автора у кінотеатрі «Планета Кіно» у Києві Птушкін зізнається, що фільм, який ми можемо побачити на великому екрані, взагалі не планувався для кінотеатрів: початковий задум був «для друзів». Але з цієї неформальності й народжується щирість. Це не пафосна епопея, а живий щоденник тижня, проведеного на українській антарктичній станції «Академік Вернадський». Фільм, який дарує неймовірний спокій та можливість бодай на 86 хвилин забути про реальність, в якій ми з вами живемо 24/7.

А ви знали, що українська станція розташована на острові й технічно це не Антарктида, а Антарктика? Про ці та інші цікаві факти ви зможете дізнатися зі стрічки Антона, яка переглядається на одному диханні та просто й доступно розкриває таємниці крижаного світу.

Подорож на «Ноосфері»

Автор подорожує з Чилі через Магелланову протоку, далі протоку Дрейка й Південний океан аж до станції, яка розташована на мисі Марина острова Галіндез за 7 км від західного узбережжя Антарктичного півострова.

Фільм розпочинається із зустрічі Антона з «Ноосферою» — українським криголамом, який належить НАНЦ (Національному антарктичному науковому центру) та був придбаний Україною у 2021 році. Колишній британський James Clark Ross, спущений на воду 1990 року, тепер працює під українським прапором.

Птушкін проводить детальний огляд судна та розповідає про його історію. Автор показує його і як технічний об’єкт, так і як символ. Куплений у Британії за п’ять мільйонів доларів замість дванадцяти — він став нашим флотським «Мрією, що вижила».

Далі оповідач зустрічається з українськими полярниками 30-ї української антарктичної експедиції, яка якраз їхала зимувати на Вернадський — і розпочинається подорож…

Антон розповідає і про морську хворобу, яка скосила його, і особливості своєї мандрівки, й побут на криголамі. Від Магелланової протоки до протоки Дрейка — глядач переживає справжні «американські гірки». Автор чесно ділиться власними пригодами та слабкостями. Але саме це робить подорож реальною та створює чудовий ефект занурення: Антарктида не дарує перемог без ціни.

Магія хвиль та айсбергів

У фільмі Антон дуже багато згадує про айсберги, світлин яких за час подорожі він назбирав цілу колекцію. Взагалі вся історія пронизана айсбергоманією — і це неймовірна родзинка всього фільму. А родзинкою власної колекції Антон називає достатньо рідкісний смугастий айсберг.

Проте, не естетикою єдиною, також він достатньо детально описує процес відстеження айсбергів. Спойлер: хоч на вулиці давно 21-е століття, не все з цим так просто, айсберги досі лишаються дуже підступними та є справжнісінькою загрозою для полярників.

А хвилі та безмежні простори океану… Їх розмаїття та первозданна краса в напрочуд вдалих кадрах — глядачів накриває справжнісінький океан естетичного задоволення.

Життя серед пінгвінів

Під час перебування на самій станції Антон ділиться дивовижними та неймовірно захопливими подробицями життя пінгвінів. Ви ж памʼятаєте, що білі ведмеді живуть в іншій частині нашої планети?

Колонія дженту — головна зірка стрічки. Автор висвітлює життя цих милих створінь та кумедні правила співіснування з полярниками. Наприклад, чи знаєте ви ПДР на «Вернадському»? А про італійські пристрасті в родинах пінгвінів? Тоді вам точно потрібно подивитися фільм!

Автор не уникає й тривожних моментів. Одна моторошна розповідь про морського леопарда чого варта! Баланс страху й зачарування збережено.

Станція «Академік Вернадський»

Тут починається інша частина оповіді — про автономію й витривалість. Три генератори «про всяк випадок», дистильована й мінералізована вода з океану, подвійні стіни паливних цистерн…

У фільмі детально висвітлено життя полярників на станції, чим вони взагалі займаються, їх побут, безпекові моменти та залаштунки роботи.

Важлива деталь — найпівденніший у світі бар імені Фарадея, збудований випадково замість конференц-залу ще при англійцях. У ньому — колекція вінілових платівок і National Geographic. Тут українські полярники проводять свої затишні вечори й навіть іноді дозволяють собі трішки розслабитись.

Антарктичний договір, право вето України, блокування заповідника Росією й Китаєм, мораторій на видобуток до 2048 року. У фільмі немає лекції з геополітики, але існує послідовне пояснення, чому присутність України тут важлива. Антарктида — не «нічия земля», а поле дипломатії.

Антарктиду тримають не лише сталь і дизель, а люди. І їхні маленькі ритуали: суботній борщ із м’ясом, вишиванки замість костюмів, капличка (чи не єдине місце, де можна усамітнитись). Усе це створює психологічний каркас для року в ізоляції.

Теплий репортаж з краю світу

Якби існував термін «інстаграмне кіно», то цей фільм точно очолив би рейтинг. Неймовірна кількість найестетичніших кадрів (навіть коли вони про неідеальне та надто буденне) занурює в атмосферу шостого континенту та незвіданого світу десь там за обрієм.

Це не документалка із занудних фактів, не героїчна епопея, у фільмі відсутня драматизація про виживання. Це теплий репортаж про дорогу, станцію і людей. Він показує Антарктиду людяною — з її красою, ризиками та буденністю.

Це кіно варте уваги кожного, хто прагне переконатися, що українська присутність на шостому континенті — не екзотика, а ще одна причина пишатися.

Якщо ви хочете отримати величезну порцію первозданної краси, непідробного натхнення та чистого спокою, не йдіть, а біжіть у кінотеатри на фільм «Антарктида» від Антона Птушкіна! Universe Space Tech щиро рекомендує.

P.S. На спецпоказі за участі автора у кінотеатрі «Планета Кіно» ми запитали в Антона про зоряне небо над Антарктидою. Він зізнався, що під час його перебування там була дуже сильна хмарність, тож сказати, яким воно було, не може. Водночас наголосив, що це інша півкуля, а отже там точно немає Великої та Маленької Ведмедиці, зате можна побачити Південний Хрест. Для порівняння він додав, що у Карпатах два тижні тому бачив чудове небо — і це вже його особистий перевірений досвід.

Звісно, ми очікували на більш пікантні подробиці, але реальність виявилася такою, як є. Водночас вона залишає простір для ідей майбутніх фільмів. Хто знає, можливо, наступна робота Антона буде присвячена космосу. У будь-якому разі ми вже точно з нетерпінням її чекатимемо!